Зеленський досі воліє лікувати гільйотиною головний біль: чи потрібна пауза у війни та зміна влади

А без зміни влади не буде радикальних реформ, які одні здатні розблокувати Україні шлях у майбутнє. НА РОЗТЯЖЦІ Володимир Зеленський сьогодні є наріжним каменем, який уособлює українську державність в очах більшості українців.

Понад 50% довіри громадян на шостому році президентства (згідно з останнім дослідженням "Разумков Центру") – фантастичний результат, про який могли тільки мріяти попередники Володимира Олександровича.

Це означає, що чинний гарант в очах як мінімум половини українців став символом збереження української державності під час війни. Яка не є, але своя, хоч і з прокурорами-інвалідами, МСЕКівськими очільниками-мільйонерами, командирами-самодурами тощо.

Вочевидь українці переконані, що коней на переправі не міняють, як і Верховголовкома під час війни.

За іронією долі, війна перетворила президента, якого народ обирав в надії на радикальні зміни та демонтаж неефективної пострадянської системи, на президента — охоронця цієї системи. І її заручника водночас.

Запит на радикальні реформи, на мирну революцію та кардинальну зміну системи відкладено до завершення війни.

Але трагедія полягає в тому, що без радикального реформування держави – на рівні філософії, конституційної архітектури та принципів взаємодії влади та суспільства – нам не виграти цю війну. Справді екзистенційна дилема, перед якою постала Україна, – змінюйся або помри.

В короткій війні, яка триває місяцями, можна відкласти радикальні реформи до мирних часів. В умовах тривалої війни на виснаження – це шлях до поразки. Так, зовнішня підтримка може ще певний час тримати українську державність на плаву.

Як пацієнта тримають на апараті штучної вентиляції легенів.

Але на ШВЛі можна вижити певний час, але не можна жити… Рішення Ради національної безпеки і оборони України (РНБОУ) по МСЕКам та прокурорам вчергове підтвердило: президент досі мислить електорально, а не по-державницьки.

Для нього оплески із залу досі важливіші за ефективність функціонування системи. Він досі воліє лікувати гільйотиною головний біль. І досі сприймає світ як артист, а не як будівничий держави. І саме тому я раз у раз повторюю, що нам потрібна пауза у війні.

Бо без паузи зміна влади в країні можлива лише за катастрофічним сценарієм, який може поховати українську державність. А без зміни влади не буде радикальних реформ, які одні здатні розблокувати Україні шлях у майбутнє.