Підрив Запорізької АЕС – шантаж. Від цього Росії немає жодної практичної користі

  По-перше, поки що це "шантаж шантажем" – створюється лише потенційна можливість шантажу та ультиматумів, а не висуваються, власне, якісь вимоги. По-друге, ядерний шантаж у будь-якій формі – це вкрай невигідна та відверто ідіотська стратегія.

Такий шантаж буде успішним лише тоді, коли опонент так злякається, що піде на беззаперечне виконання всіх вимог терориста.

А якщо не злякається або злякається не настільки, щоб з тремтячими колінками виконувати геть усе, що йому скажуть, тоді починаються великі проблеми у самого терориста. Уявімо, що виставлено ультиматум: або ви припиняєте підтримку України, або ми підриваємо АЕС.

А їм відповідають: "Нам все одно, підривайте, якщо хочете". І от що робити? Треба або виконувати погрозу, або ганебно зливатися. Від підриву Запорізької АЕС немає жодної практичної користі.

Навпаки, треба буде терміново виводити всі війська з забрудненої зони та ставити хрест на планах подальшої окупації України, бо нащо треба територія, де не можна жити?  Якщо радіоактивною хмарою накриє одну з країн НАТО, це можуть трактувати як оголошення війни чи як теракт, направлений проти них.

А якщо ще й з вітром не пощастить, то може накрити Крим. Та й вода у Північнокримському каналі після цього досить довго буде непридатною для використання.

  З іншого боку, якщо злитися і не виконати погрозу, то ти лузер та простак, який не відповідає за свої слова і якого можна взагалі не сприймати серйозно. Наступного разу вже ніякі погрози не діятимуть взагалі.

Та й з точки зору внутрішньої політики, для диктатора це серйозний удар, бо це прояв слабкості, та й можуть зжерти свої ж шакали.

Якщо ж вважати, що мета всього цього – фізичне знищення України та перетворення її на радіоактивну пустелю, нащо взагалі так заморочуватися з підривом АЕС? Можна просто закидати всі великі міста тактичними ядерними зарядами, причому це можна зробити у будь-який момент і без жодних погроз та шантажу.

Ефект для зовнішнього іміджу буде однаково катастрофічний у разі швидшого та повнішого знищення противника. Інший аспект – це технічне виконання підриву АЕС. Вже сто разів писали про те, що влаштувати техногенну ядерну катастрофу на АЕС – дуже непроста справа.

Ядерний реактор – це надзвичайно міцна конструкція, зруйнувати яку ззовні дуже важко.

Можна досить легко влаштувати витік радіоактивної води першого контуру а-ля Фукусіма, але цієї води не так багато, і не буде якогось катастрофічного забруднення повітря та навколишньої місцевості.

  Можна, мабуть, пошкодити та розгерметизувати корпус реактора, заклавши під нього багато вибухівки. Але для того щоб ефектно розкидати на великій території ядерне паливо, треба, по-хорошому, влаштувати вибух реактора зсередини, як було під час аварії на Чорнобильській АЕС.

Але для цього треба спочатку вимкнути численні системи захисту та обійти всі запобіжники, які не дають цього зробити. Нагадаю, в Чорнобилі вибух стався після випробувань реактора у нештатному режимі, які проводив спеціально навчений персонал станції.