Ультиматум Росії. Шість пунктів шантажу України та Заходу

Ми з України В останні дні багато публічних спікерів із боку Російської Федерації зробили заяви про готовність до переговорів про перемир'я. Так, 25 серпня в кулуарах Держдуми РФ голова Комітету з міжнародних справ Л.

Слуцький заявив, що якщо українська сторона заявить, що готова до переговорів у будь-якому форматі та на будь-якому рівні, то російська сторона це розглядатиме.

Імовірно, про відкритість до переговорів із боку Росії могло бути повідомлено на закритій частині переговорів під час візиту президента Туреччини Р. Ердогана в Україну 18 серпня.

Турецький лідер заявив про готовність бути посередником у переговорах про обмін військовополоненими наприкінці війни. Про сигнали з російського боку повідомляв також Д. Арахамія.

Публічно на цих переговорах Росія може знову оголосити перелік політичних вимог до України, які є неприйнятними та не відповідають воєнному результату бойових дій. Програмою-мінімум для російської сторони може бути оголошення безстрокового припинення вогню.

Російське керівництво стурбоване вибухами в тилових районах, у тому числі на військових об'єктах окупованого Криму. Припинення вогню дозволить російській армії провести перегрупування збройних формувань без ризиків вогневого ураження в місцях дислокації.

Українська сторона висунула свої умови для переговорів. Після зустрічі з Р. Ердоганом і А. Гутеррешем президент В.

Зеленський заявив, що не можна довіряти Російській Федерації, тому переговори з Росією можна буде вести лише після виведення російських військ із усіх тимчасово окупованих українських територій. У подальших заявах В.

Зеленський пояснив, що не збирається підписувати угоди на кшталт мінських домовленостей, оскільки вважає це пасткою та діями, які матимуть негативний для України результат.

Минулого тижня заяви про неприпустимість і неможливість перемир'я з Росією зробили одразу кілька спікерів лідерів західних країн.

Так, міністерка закордонних справ Німеччини Анналена Бербок заявила, що розпочинати з Росією переговори про припинення війни в Україні зараз немає сенсу.

Західні лідери говорять про готовність до довготривалої підтримки України та розуміння енергетичних і економічних викликів, які матимуть їхні країни внаслідок російської агресії.

Щоб досягти своїх завдань і схилити європейське керівництво до переговорів, а західних політиків — до зміни позиції, Росія оголошує плани ескалації ситуації.

Це фактично має вигляд шантажу та підвищення ставок: Витік інформації про можливі ракетні удари по цивільній інфраструктурі й урядових об'єктах України призвели до офіційних заяв посольства США та посилення режиму безпеки в центрі Києва.

Росія й надалі погрожуватиме здійснити атаки на цивільні об'єкти, вимагаючи переговорів на своїх умовах.

Окупанти не зупиняють підготовку до проведення псевдореферендумів на окупованих територіях, погрожуючи приєднати їх до Російської Федерації та поширити на ці території дію військової доктрини РФ.

Нібито після анексії у відповідь на спроби звільнити ці території російські війська матимуть змогу застосувати зброю масового ураження. Дати референдумів не називають, проте провести їх 11 вересня стає майже неможливо навіть технічно.

Нагнітання ситуації навколо Запорізької АЕС насамперед є шантажем західних країн. Загроза техногенної катастрофи, на думку російського керівництва, має змусити Захід вдатися до поступок. Продовжується використання постачання енергоносіїв у Європу як зброя.

Високі ціни на газ могли б призвести до політичних протестів у європейських країнах і вплинути на позицію урядів щодо війни в Україні.

Плани з проведення шоу в Маріуполі під назвою "Суд над полоненими українськими військовослужбовцями" порушують Женевські конвенції та розраховані насамперед на російську публіку, проте є також елементом емоційного шантажу.

В Україні високо цінують подвиг бійців "Азова", і судилище над ними намагатимуться використати для інформаційних атак. В.

Путіна про збільшення чисельності збройних сил на 137 тисяч військовослужбовців має стати сигналом про готовність до великої мобілізації і тотальної війни.

Водночас загальна мобілізація може мати деструктивні наслідки для самого російського суспільства, тому такі рішення мають неоднозначний ефект. Можливі військові успіхи України в першій половині осені 2022 року можуть зміцнити позиції України та союзників.

Якщо Захід буде послідовним у своїх вимогах, то виявиться, що Росія не має інших аргументів для підвищення ставок. Можна прогнозувати обмін позиціями під час зустрічі G20 в Індонезії.