Найсмертоносніша громадянська війна в історії: вона забрала життя 20 млн людей

У 1850 році в Китаї розгорілося повстання, яке тривало 14 років та забрало життя понад 20 мільйонів людей. Цей конфлікт — найсмертоносніша громадянська війна в історії, що призвела до безлічі жертв через хвороби, голод та бойові дії.

Друга світова війна має сумну славу найсмертоноснішого конфлікту в історії людства.

Хоча оцінки кількості загиблих різняться, більшість сходиться на тому, що до 80 мільйонів життів було втрачено внаслідок збройних сутичок, бомбардувань, облог, голоду, хвороб та геноциду, пише IFLScience. У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал.

Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки! Китай під час війни втратив до 20 мільйонів людей, значну частину з яких становили цивільні особи.

Однак руйнування, яких зазнала ця країна під час Другої світової війни, не були безпрецедентними: менш ніж століттям раніше країна була втягнута в Тайпінське повстання (1850-1864), яке часто вважають найкривавішою громадянською війною в історії.

За оцінками істориків, під час повстання загинуло понад 20 мільйонів людей, що становило близько 5 відсотків населення Китаю на той час і майже 2 відсотки населення світу.

Тайпінське повстання було, по суті, повстанням проти панівної династії Цін на чолі з Хун Сюцюанем, який стверджував, що є молодшим братом Ісуса Христа.

Хун заснував Небесне царство Тайпін на півдні Китаю, де він прагнув замінити конфуціанство, буддизм і китайські народні релігії унікальною сумішшю протестантського християнства. Політологиня Елізабет Дж.

Перрі, що спеціалізується на історії Китаю, описала Тайпін як масове повстання, мотивоване релігійними візіями і розчаруванням Хунга в соціально-політичній системі.

Цей конфлікт також вплинув на давню напруженість між маньчжурською династією Цін та різними етнічними групами, зокрема хакка, до яких належав Хун. У XIX столітті династія Цін занепадала, борючись із внутрішніми проблемами, такими як голод, безробіття та корупція.

Водночас іноземне втручання, особливо з боку європейських держав, ще більше послаблювало імперію. Участь Британської імперії в Опіумних війнах, які наводнили Китай наркотиками, лише посилила соціальні та економічні негаразди в країні.

У міру того, як зростало невдоволення урядом Цін, рух Хун набирав обертів. Його послідовники, спочатку невелике ополчення, відоме як "Товариство поклоніння Богу", зростали в кількості, отримуючи підтримку від розчарованих селян і робітників.

До 1850 року група закріпилася на півдні Китаю. Напруженість у відносинах з місцевою владою незабаром переросла в насильство, і в 1851 році Хун оголосив себе Небесним Королем, офіційно розпочавши повстання з метою повалення династії Цін.

Масштаби конфлікту зробили його одним із найсмертоносніших в історії. Тайпінське повстання охопило 17 провінцій і тривало 14 років, що в сукупності призвело до приголомшливої кількості жертв.

Окрім смертей у боях, мільйони людей загинули від непрямих наслідків війни, таких як голод, примусова праця та хвороби.

Історик Тобі Меєр-Фонг зазначив у 2015 році, що повстання було позначене "месіанськими візіями" і широкими соціальними заворушеннями, що ще більше підживлювало його руйнівність.

Відсутність точних демографічних даних ускладнює визначення точних цифр, але очевидно, що воно призвело до величезних людських втрат на багатьох фронтах.

Значення повстання полягає не лише в приголомшливій кількості загиблих, але й у тому, що воно стало каталізатором змін у Китаї, створивши підґрунтя для подальших потрясінь і визначивши траєкторію розвитку країни на наступні десятиліття.