Граблі історії. Сім фактів брехні у промові Путіна про оголошення часткової мобілізації

Фокус уже писав про безпрецедентну брехню Путіна — коли, наприклад, він, оголошуючи війну Україні 24. 02. 2022 на 57-й секунді своєї промови сказав: "Водночас наші плани не мають окупації українських територій. Ми нікому не збираємося нічого нав'язувати силою".

А що це було і продовжується? У новій своїй "історичній" промові 21 вересня — про оголошення в Росії часткової мобілізації — "батько брехні" продовжує цю лінію, пов'язану безпосередньо з чорною військовою спецпропагандою, прийомами якої Путін активно користується.

Але що далі — то більше. Володимир Путін оголосив у РФ мобілізацію із призовом нібито 300 тис. осіб. Вже це викликало стовпотвори в аеропортах і прикордонних переходах Росії. Водночас, оголосивши мобілізацію, Путін наполегливо називає війну спецоперацією.

Хоча що за "операція" така, що триває сім місяців і на яку треба задіяти вже до півмільйона російських військ — якщо рахувати ті 130-150 тис. , що вже були в Україні? Путін порушив ментальну формулу Росії: дозорець — зовнішня агресія — перемога.

І хотілося б нагадати, що у XX столітті всі війни, яка Росія починала за своєю ініціативою або сприяла їхньому розв'язанню, закінчувалися для неї провалом: російсько-японська (1904-1905), радянсько-фінська (1939-1940), радянсько-афганська (1979-1989).

Щодо першої — фактично японці напали першими, кораблі японського флоту першими атакували російську ескадру у Порт-Артурі.

Однак до цього Микола II був кілька років одержимий "великою азіатською програмою" — він хотів розширення Російської імперії на схід: цар мріяв про створення "Жовторосії" в Маньчжурії та про прийняття титулів богдихану китайського та мікадо японського.

Основною перешкодою для експансії Схід була Японія. Їхні інтереси стали стикатися в Китаї та Кореї. Це, між іншим, було схоже на "гібридну війну": під виглядом лісорубів до Кореї перекидали переодягнених російських офіцерів та солдатів, будувалися військові об'єкти.

За царського двору йшла боротьба мирного та військового напрямів розвитку Росії. Виграли представники другого, і слова міністра внутрішніх справ Плеве увійшли в історію: "Для запобігання революції потрібна маленька переможна війна".

Це нагадує військове втручання Путіна до різних країн — Грузії, України, Сирії — для перемикання уваги незадоволених росіян — з Болотної площі та Чистих ставків — зовні. Але війна з Японією вийшла не маленькою та не переможною.

Історик Ключевський писав: "Російсько-японська війна виявила повну непридатність флоту, його матеріальної частини та особового складу, а в сухопутній армії ціла низка глибоких вад".

Через війну Росія втратила Порт-Артур і південну частину Сахаліну, а дестабілізація суспільства на результаті програшу у війні призвела до революції 1905 року.

Радянсько-фінську війну в Москві хотіли завершити за два тижні і перемогти в ній подарунком Сталіну (21 грудня 1939 року йому виповнювалося 60 років). Але війна тривала з листопада 1939 — по березень 1940.

Називаються дві її причини: забезпечення безпеки Ленінграда (кордон відсунути кордон від міста з 20 до 70 км у бік Фінляндії) та радянізація Фінляндії (Сталін мріяв зробити Фінляндію "червоною", адже там командував "білий", колишній царський бойовий генерал Маннергейм).

Радянський міністр Молотов, хвалячись, нагадав Гельсінкі напередодні вторгнення, що "населення одного Ленінграда більше, ніж усієї Фінляндії". В результаті спланованої провокації СРСР розпочав війну.

Однак через оборонну "Лінію Маннергейма" і стійкість фінських солдатів через чотири місяці уклали мирний договір. Маленька Фінляндія зберегла свою державність. Маннергейм залишився на місці, але фіни втратили 11% території (з Виборгом).

Ціну Радянський Союз за це заплатив суттєву: з фінської сторони загинуло 25 тис. осіб, а з радянської — 126 тис. , уп'ятеро більше. Те саме співвідношення у цифрах загиблих українців та росіян: за офіційними даними Міноборони України, на сьогодні — це близько 10 тис.

українців та 50 тис. росіян.

Що стосується Афганської війни (СРСР ввів туди "обмежений контингент військ"), яка розтягнулася на довгих десять років і забрала життя 15 тисяч осіб (зокрема українців) — взагалі неможливо говорити про її хоч трохи вигідний результат для Радянського Союзу.

Ймовірніше навпаки — вона була одним із чинників, що призвели до розвалу СРСР. Володимир Путін любить прив'язуватися до різних історичних подій, непогано йому простежити за зв'язком "російська агресія — фатальні наслідки".