Боксери, футболісти та гейм-дизайнери: історії спортсменів, які загинули в боях з армією РФ

Далеко не всі представники спорту бояться мобілізації і залишають країну під приводом участі в змаганнях. Багато з них могли побудувати успішну спортивну кар'єру, поїхати на Олімпіаду, але війна змінила їхні плани.

Фокус публікує історії людей, які пожертвували власною славою заради незалежності України. Військовозобов'язані спортсмени та тренери отримали привілеї під час війни — вони можуть виїжджати з України на змагання та збори.

За офіційними даними, близько 9 000 осіб скористалися цим правом, понад 300 з них залишилися в інших країнах. Нерідко такі виїзди свідчать про бажання уникнути мобілізації. Відомим спортсменам дають військові посади і звання, але мало хто доїжджає до гарячих точок.

Наприклад, у борця Жана Беленюка є звання старшого лейтенанта ЗСУ. Спортсмени-політики проходять "умовну" службу, представляючи Україну в спорті. Завдяки своїй діяльності спортсмени в принципі можуть не воювати, їздити на міжнародні турніри і спокійно накопичувати славу.

Узагальнювати все ж таки не варто, далеко не всі представники спорту — ухилянти і любителі жити красиво під час війни. Протистоять агресору зі зброєю в руках достатньо героїв-спортсменів. Нині у Збройних силах України служать близько 3 000 спортсменів і тренерів.

А від початку російського вторгнення в боях загинули майже 400 осіб. Тих, хто віддав життя за незалежність України, називають "Ангелами Спорту", розповіли Фокусу в Міністерстві молоді та спорту. "Ми втрачаємо найкращих із нас щодня.

Ми повинні враховувати процедури мобілізації. Наприклад, Ігор Нагаєв, наш найкращий тренер із каное-каяку, має приєднатися до поля бою. Йому 57 років", — говорив в. о. міністра у справах молоді та спорту Матвій Бідний.

Загиблі спортсмени-військові мали всі шанси для будівництва успішної спортивної кар'єри. Щонайменше двоє з них могли завоювати золото Олімпіади, кажуть Фокусу в міністерстві.

22-річний боксер Максим Галінічев, який здобув срібло на юнацькій Олімпіаді 2018 року, навесні минулого року не поїхав на чемпіонат Європи. Він обрав шлях воїна і пішов добровольцем у 25-ту окрему повітряно-десантну Січеславську бригаду.

Крім участі в Олімпіаді, він завоював золото європейського чемпіонату з боксу серед молоді 2017 року та друге місце в Чемпіонаті Європи до 22 років 2021 року. Галінічев отримав два поранення, але це не зупинило його і хлопець повернувся на фронт.

Його життя обірвалося 10 березня 2023 року в місті Червонопопівка Луганської області. Студент другого курсу Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного, член збірної України з кульової стрільби 21-річний Єгор Кігітов, пішов до війська в перші дні війни.

В одному з бойових епізодів хлопець потрапив під обстріл "Градами" — снаряд влучив у будівлю, де він ховався, і спалахнула пожежа. Спортсмен зазнав найсильніших опіків, відмовився від повної реабілітації та продовжив захищати країну.

"На жаль, там [на фронті] Єгор і зустрів смерть від російських загарбників", — зазначили в Мінспорту. Російські окупанти забрали життя у колишнього професійного футболіста, 43-річного Олександра Гончара.

Він грав за українські клуби "Прикарпаття", "Ворскла", "Металіст", "Зоря" та "Олександрія". В елітному дивізіоні чемпіонату України він провів 67 поєдинків, у яких забив 2 голи. У березні 2023 року Гончар став солдатом окремої автомобільної бригади десантно-штурмових військ.

Через пів року служби, 16 серпня, його життя обірвалося на Запорізькому напрямку. У боях з окупантами віддав життя і тренер зі спортивної гімнастики Артем Скляров із Білої Церкви. Він завойовував медалі на змаганнях різного рівня та отримав звання майстра спорту України.

Після закінчення спортивної кар'єри працював тренером у залі місцевої ДЮСШ №1. Проходив службу в прикордонних військах, а після початку повномасштабного вторгнення пішов на фронт із побратимами.

Підрозділ Склярова останнім часом перебував у районі села Макіївка Сватівського району Луганської області, спортсмен загинув 13 жовтня 2023 року, виконуючи бойове завдання. Серед військових були і представники незвичайних видів спорту.

Один із прикладів — відомий кіберспортсмен і гейм-дизайнер Володимир Єжов, розробник популярних комп'ютерних ігор "S. T. A. L. K. E. R. . Чисте небо" і "Козаки". Після початку повномасштабного вторгнення він приєднався до добровольчої роти "Українська військова організація".

Єжов брав участь у захисті Києва. Отримавши бойовий досвід, він очолив підрозділ аеророзвідки 23-го батальйону спецпризначення Окремої президентської бригади імені Богдана Хмельницького. Володимир Єжов 22 грудня минулого року підірвався на міні під Бахмутом.

У героя залишилися дружина та двоє синів 7 і 10 років. Фокус раніше писав, яким чином спортсмени виїжджають з України. Футболістам вдається покинути країну за спрощеною процедурою, а деякі федерації не можуть домогтися виїзду своїх спортсменів за кордон близько року.