Один "Таурус" чи 500 снарядів? Чи так уже життєво потрібні Україні німецькі далекобійні ракети

Не варто приймати так близько до серця відмову Німеччини від постачання Україні ракет дальньої дії Taurus, закликає журналіст Денис Попович. Не така вже ця чудо-зброя, на його погляд, а коштує — як 500 155-мм снарядів. Багато останнім часом питають про ракети TAURUS.

Навіть дуже багато. Спробую прокоментувати. Відразу зазначу, що Німеччина нам зараз дуже сильно допомагає. Фактично, поки США на паузі, ФРН — це один з лідерів нашої підтримки.

Тобто ковдри та шоломи на початку великої війни в порівнянні з тим, що робить Німеччина зараз — це не просто небо й земля — це космос. Я вже не кажу про допомогу біженцям з України, я не кажу про політичну підтримку просування України до ЄС, я не кажу про діяльність Rheinmetall.

Варто тут відзначити й відому німецьку педантичність: все що обіцяють — те й роблять. Хочете звіт? Будь ласка, на сайті уряду все написано, хто захоче — той прочитає. За все це потрібно подякувати. А от з TAURUSами Шольц завис і деякою мірою валяє Шольца.

Хоча міг би й надати партію цих ракет як додатковий політичний сигнал. Але про політику трохи згодом. Якщо подивитись на всі ці заперечення під трохи іншим кутом зору, то, на жаль, в них існує певний практичний сенс.

TAURUS — це дозвукова крилата ракета, яка, попри всю свою технологічність, збивається системами ППО з ймовірністю 0,6-0,8, залежно від того, наскільки сучасний ЗРК по ній працює.

Вона збивається! І той, хто досі вважає, що в ППО противника сидять лохи, то вам — у відділ фантастики на другий поверх. Тобто за таких умов, з 10 "Таурусів" в ціль влучать два. Що таке два "Тауруси"? Це — 2 мільйони доларів, по мільйону за кожну одиницю.

А що таке 2 млн доларів? Це від 400 до 500 снарядів для ЗСУ калібру 155-мм із розрахунку приблизно по 4 тис. євро за одиницю. Думаю, що ті, хто захищав Авдіївку, були б раді наявності "зайвих" 500 снарядів калібру 155-мм.

Можливо, вони були б раді й точним ударам "Таурусів", але снаряди нам потрібні тут і зараз. Тепер ми з вами трохи краще розуміємо вислів Шольца про те, що ЗСУ більше потрібні снаряди, аніж крилаті ракети повітряного базування.

Ви скажете, що нам потрібно все, відразу і якнайбільше — й звісно, матимете рацію. Але на жаль, за всю цю історію платимо не ми. А бюджет допомоги Україні ухвалювався у ФРН з певними труднощами. Кількість.

Скільки нам потрібно "Таурусів" для повного щастя і скільки нам може передати Німеччина? Припустимо, що Німеччина може передати нам відразу партію в 50 ракет. Тобто, це 50 млн баксів, або приблизно 12- 12,5 тис. снарядів калібру 155-мм.

З цих 50 ракет 80% буде збито, а 20%, тобто, приблизно 10 ракет, влучать у ціль. Якою може бути ця ціль? З перехоплених та злитих росіянами розмов німецьких офіцерів ми розуміємо, що навряд чи цим можна знищити так званий "Кримський міст".

Таким чином, зважаючи на дальність (500 км, якщо, звісно, її не "обріжуть"), це може бути якийсь інший об'єкт, можливо, на території РФ або в окупованому Криму. Наприклад, нафтобаза, завод, штаб, можливо, аеродром.

Чи буде це медійно? Безумовно, так! Чи вплине це на фронт? До певної міри, так! Чи змінить це хід війни на нашу користь? Абсолютно ні! Це, власне, й має на увазі Пісторіус, коли каже, що ракети TAURUS не вплинуть на загальний хід війни.

Для цього потрібні масовані удари, а значить — сотні ракет. Чи може нам Німеччина надати сотні "Таурусів"? По-перше, є сумніви, щодо виробничих можливостей, а значить, термінів постачань, а по-друге, знову ж таки виникає питання бюджету.

Адже все це буде робитись за рахунок інших видів техніки та озброєнь — снарядів, машин, амуніції, які не будуть нам постачатись через те, що в рамках вже затвердженого бюджету треба буде постачати ракети.

А якщо передати нам 50 TAURUS, 50 Scalp й 50 Storm Shadow відразу від трьох країн, спитаєте ви? Ну що ж, такої кількості, може, й вистачить, щоб зрештою розправитись з цим недолугим "Кримським мостом", особливо, якщо закошмарити його ще й дронами зверху та знизу.

Щоправда, виникає питання, чи є в нас достатня кількість літаків-носіїв? Крім того, вже через місяць нам знадобиться ще стільки ж ракет для якоїсь іншої цілі. Й так по колу. Але, на жаль, й кількість не завжди вирішує. Згадаймо зиму 2022-2023 років.

Росіяни випустили по енергетичній інфраструктурі України сотні крилатих ракет. Результат — близький до нуля. Зима 2023-2024 вже минула. Обстріли цієї були, причому доволі суттєві, але їх було менше, а їхні результати теж доволі дискусійні. Але це вже інша тема для розмови.

І тут повертаємось до політики. Кейс передачі Україні далекобійних ракетних систем — ATACMS, TAURUS, Storm Shadow, Scalp без готовності вкладати в це кошти та давати дуже багато таких ракет — це суто політичне питання.

Я навіть не торкаюся питання носіїв, а у випадку з КР повітряного базування — це літаки. А передача нам літаків — це зовсім окремий серіал. Тобто це питання лідерства.

Велика Британія, яка першою надала нам Storm Shadow, заявила про лідерство в цьому плані в розрахунку на те, що інші підтягнуться. Підтягнулася Франція, якій завжди муляло лідерство Британії в будь-яких питаннях, й надала нам Scalp.

Таке змагання нам, звісно, на руку, але до необхідного нам масштабування воно, на жаль, поки що не призвело. А тому вступає в гру німецький розрахунок. Я все це веду до того, що в питаннях створення далекобійних озброєнь нам треба розраховувати на власні сили.

За участю партнерів, але зразки повинні бути нашими. "Кладбище погибших кораблей" в Чорному морі, палаючі нафтопереробні заводи десь в Ленінградській області, два А-50 та літакопад Су-34 (я продовжую вважати, що збивають їх за допомогою С-200) — тому порука.