Як помирає флот Росії: що означає перемога України на Чорному морі для військової справи

Перемога України у війні на Чорному морі виглядає революційно. Але військовий експерт Том Шарп у колонці для The Telegraph застерігає від поспішних висновків: Чорне море — унікальний театр воєнних дій, і традиційний флот ще далеко не сказав свого останнього слова.

Майже повна військово-морська перемога України на Чорному морі, здобута без використання звичайних бойових кораблів, стала видатним досягненням.

Але це не означає, що звичайні військові кораблі застаріли — і це, звісно, не є причиною того, що військово-морські сили не повинні мати авіаносців. Фактично це навіть зміцнило їхні позиції. Давайте подивимося на причини, чому це так.

По-перше, Чорноморський флот Росії серйозно постраждав через необхідність діяти з баз, розташованих дуже близько до території, контрольованої противником.

Спочатку Севастополь, а тепер і Новоросійськ перебувають у межах легкої досяжності арсеналу українських надводних безпілотників і ракет, поставлених Заходом, що розширюється.

Більшість кораблів, знищених українськими безпілотниками та ракетами, були вражені, коли вони були пришвартовані або стояли на якорі: ні те, ні інше небажано в зоні досяжності ворожої атаки.

Іншими словами, дальність дії — яка є вашим найбільшим захистом від довгострокових загроз — недоступна росіянам. Чорне море — не дуже велике. По-друге, Чорне море, відносно невелике, загалом не схильне підіймати по-справжньому великі хвилі.

Швидкісний катер, дрон або пілотований, теоретично швидший за корабель, але тільки не в тому разі, якщо є хвилі. Військовий корабель теоретично може обігнати більш швидке невелике судно за хвилювання набагато вище третього (висота хвилі — 1,25 метра).

Те ж саме стосується і українських морських безпілотників — по суті, швидкісних катерів-роботів. У середньому умови на Чорному морі віддають перевагу Україні.

По-третє, здатність Росії забезпечити спостереження стратегічного рівня або навіть отримувати розпізнаване повітряне зображення сильно підірвана. У морській війні абсолютно необхідно мати доступ до бортових радарів, які можуть охоплювати сотні миль моря.

Радар на кораблі не може бачити предмети, що летять низько, або предмети за горизонтом, що пливуть, які перебувають на відстані не більше 30 миль.

Але Росія не змогла перекинути жоден зі своїх морських патрульних літаків Ту-142 на театр воєнних дій — всі вони потрібні їй на Півночі, щоб гарантувати безпеку її підводних човнів ядерного стримування.

У січні над Азовським морем росіяни втратили дорогоцінний літак радіолокаційного спостереження А-50, а потім, як повідомляється, у лютому — ще один глибоко в російському повітряному просторі.

Це означає, що Чорноморський флот Росії не може відстежувати рух українських дронів або суден із зерном у західній частині Чорного моря. Якби міг, він вразив би зерновози крилатими ракетами "Калібр" або завдав би авіаударів, відрізавши життєво важливу торгівлю України.

За правильного радіолокаційного зображення Росія зможе виявити атаки дронів, щойно вони покинуть гавань або навіть раніше, і потім їх можна буде перехопити задовго до того, як вони досягнуть своїх цілей.

Це, до речі, одна з основних причин, чому військово-морським силам потрібні авіаносці: вони мають нести радіолокаційні літаки, які є єдиним способом сканування великих територій моря і неба.

Альтернативою є авіабази на суші, але вони не можуть пересуватися і тому є чудовими мішенями для дронів і ракет, як уже з'ясували росіяни. І в будь-якій морській війні може не виявитися доступних сухопутних баз — так було, наприклад, у нас на Фолклендських островах.

По-четверте, Чорноморський флот наполегливо ігнорує один з основних принципів морського маневрування: ешелонований захист.

Будь-яка морська оперативна група повинна мати всі три її рівні: зовнішній рівень, що забезпечується дружніми винищувачами (ще одна причина, через яку вам потрібен авіаносець), середній рівень, що складається з важких ракет ППО, і останній внутрішній рівень, що складається з ближньої оборони на кожному кораблі.

Чорноморський флот, принаймні теоретично, мав усе це, коли почалося повномасштабне вторгнення в Україну, хоча його винищувачі були і залишаються наземного базування. Але росіяни не об'єднують ці шари для захисту своїх військово-морських сил.

Минулого року Севастополь захищав лише середній ешелон: український спецпризначенець його зніс, а базу випотрошили крилатими ракетами Storm Shadow/SCALP.

Слід, до речі, зазначити, що, попри всі розмови про безпілотники (а немає жодних сумнівів у тому, що українські безпілотники виявилися вельми ефективними), більшість кораблів, втрачених росіянами, фактично були знищені сучасними західними ракетами.

Іноді ефективних шарів взагалі немає. Про це свідчить той факт, що російський флагман "Москва", який повинен був мати два рівні захисту лише власною зброєю, був підбитий, а потім потоплений лише двома базовими дозвуковими ракетами.

У кожного може бути поганий день, але в діях "Москви" не було нічого, що вказує на те, що її екіпаж знав, що робить. Відео наступних атак надводних дронів показують, що росіяни, як і раніше, недостатньо організовані.

Є п'ятий чинник — Конвенція Монтре 1936 року, яка дає Туреччині право контролювати все, що входить і виходить із Босфору. Це означає, що Росія не може замінити втрачені кораблі або ввести підкріплення. Україна теж не може. Люди люблять називати Україну "країною без флоту".

Насправді зараз у неї є невеликий флот військових кораблів, подарованих союзниками або куплених в іноземних верфях, але, як і більша частина військово-морських сил Росії, їх не пропускають через Босфор і вони не можуть вступити в бій.

Це ще одна аномалія, характерна для цієї війни. Ніщо з цього не применшує щораз більшої важливості безпілотних повітряних, надводних і підводних транспортних засобів.

Дрони, безсумнівно, є військовим напрямком розвитку з міркувань ефективності, летальності та вартості (які регулярно домінують у мисленні, хоча це не повинно бути так).

У Королівського флоту є найяскравіші і найкращі погляди на цю проблему, і їхнє мислення зріле і першокласне (див. як приклад проєкт Ark Royal). США працюють над цим так само старанно і, що неминуче, залучають кращі ресурси.

Нещодавно вони заявили, що до 2030 року всі морські переміщення, які не потребують участі людей, будуть здійснюватися за допомогою безпілотних систем.

Але той, хто припускає, що успіх України в розвитку надводних ударних безпілотників змінить характер морської війни та/або зробить наш ВМФ застарілим, не розуміє особливостей Чорного моря, загальних принципів морської війни.