По Ла-Маншу: як Путін і Трамп ділитимуть Європу

Російський диктатор ставить собі за мету витіснити американців з Європи та разом із китайцями домінувати на континенті. Це повністю вписується в трампівську стратегію MAGA, за якою 47-й президент США налаштований відмовитися від світового лідерства.

Найсумніше, що у бункерного та нового господаря Білого дому збігаються оцінки спроможностей євроспільноти: вони обоє вважають їх "дрібними європейцями", тож деякі експерти вже пророкують нову "Ялту", де Путін із Трампом домовляться про побудову чергової Берлінської стіни… цього разу вже десь на Ла-Манші.

Тобто нинішній кволий, беззубий ЄС у класичному своєму вигляді може потрапити у сферу інтересів Глобального Півдня.

Ця "Ялта" повністю вкладається в сучасну економічну матрицю: Сполучені Штати в чергову каденцію Трампа збираються відмежуватися від світу високими загороджувальними митами, зокрема й від ЄС.

Для кризової економіки єврозони це означає втрату одного з ключових ринків і звучить як смертельний вирок. Тут на допомогу прийде Китай із його дешевими грішми, товарами, а Мордор надасть енергетичний "соціальний пакет".

Ми добре знаємо, як важко злазила Європа з путінської газової голки, однак залежність від Китаю не менша: за даними Євростату, китайський імпорт в Європу удвічі перевищує експорт, і ситуація лише погіршується для Брюсселя: "трампономіка" поставить Європу в незручну розкаряку перед геополітичними кочівниками з Глобального Півдня.

— З Трампом можна домовитися і про розділення Європи, і про розподіл світу. Після нашої перемоги на полі бою, — Костянтин Малофеев, с…ка православна, пропутінський олігарх, спонсор війни.

Оті всі "шольци", політичні нащадки бабусі Меркель, заколисують себе ідеєю спільної економічної зони від "Лісабона до Владивостока". Вони досі вважають, що подарувавши бункерному Україну, могли б уникнути великої війни.

Їм не збагнути, що Україна — це ситуативне поле бою, на якому Кремль намагається повернути світове домінування часів СРСР. ЄС втрачає владу буквально на очах. Свіжий приклад — засідання БРІКС (клуб Бразилії, Росії, Індії, Китаю та Південної Африки).

На саміт прибув не лише президент Туреччини Реджеп Ердоган, а й генсек ООН Антоніу Гутерріш. Генеральний секретар у Казані, та ще й на підтанцьовках у Путіна та Сі — це не тільки ляпас західному світові, а й водночас флюгер, котрий показує напрямок і швидкість вітру.

Дме він, напевно, вже не у вітрила ЄС. Другий аргумент — перемога пропутінських "ультрас" у Європі: ультраправих та ультралівих.

Тут ідеться вже не тільки про Угорщину, Словаччину, Нідерланди чи Італію: перемога Трампа може підштовхне інших крайніх — правих та лівих — у Європі.

У Трампа з Путіним не менше причин і для чварів, але про це іншим разом: тут хотілося розповісти про їхню стратегічну спорідненість, особливо в неприязні до Старого Світу. Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції.