А давайте знизимо податки в Україні? Що з цього вийде

Досвід Шрі-Ланки, де знизили податки та отримали дефолт, надихнув українських популістів. І тепер Балашову не так самотньо з його 5. 10. Хоча йому в принципі ніколи не було самотньо з його сектою свідків скасування податків, і тепер він швидше має ревнувати.

Все-таки на його споконвічну територію зайшли чужі. Це навіть підло. Людина так довго пестла і плекла цю нішу, а тут раз, увірвалися, тупцюють по копаному. Відео дня Популісти бувають різні. Ми в Україні звикли до традиційних популістів на зразок Юлії Володимирівни.

Цей традиційний український популізм — давайте всім роздамо грошей побільше. І всі будуть щасливі. Принаймні якийсь час. Потім, звичайно, приходить інфляція та девальвація, з'їдає все зростання доходів і робить людей біднішими. Нині ж ми вивчаємо не традиційний популізм.

Давайте сильно знизимо (а краще взагалі скасуємо) податки і буде всім щастя. При цьому йдеться про те, що зниження податків призведе до зростання платежів, і ніхто нічого не помітить. Де і в якій країні світу так діялося — історія замовчує.

Натомість нещодавня історія на Шрі-Ланці чітко показує, як швидко настає дефолт після різкого невиправданого зниження податків. От прямо зараз провели експеримент, ніби спеціально для України. І отримали дефолт та народні заворушення.

А президент втік, щоправда, не до Ростова, а на Мальдіви. Тому що це не призводить до зростання економіки. Просто не призводить і все. Натомість дірка у бюджеті виростає миттєво. Отже, різко зростає борг. Отже, дефолт стукає у двері. Дуже проста та наочна картина.

І, до речі, як і з першим видом популізму, також приходить інфляція та девальвація. Чи подобається бізнесу ідея зниження податків? Звісно. Ніхто не любить сплачувати податки. Взагалі. У будь-якій країні світу. І якщо є можливість не платити, не платить.

Тому кожен бізнесмен завжди за зниження податків. Чи високі податки є основною проблемою в Україні? Ні. І навіть до війни так не було. Стримувала зростання економіки, за словами самого бізнесу, відсутність верховенства права. Суди, суди та ще раз суди. Ну і силовики.

Рівень податків ніколи не був критичним для бізнесу в Україні. І це було до війни. Зараз під час війни рівень податків взагалі не відіграє ролі для бізнесу при прийнятті рішень. Бізнес або почувається у безпеці. Або ні.

І якщо вже починати дивитися у бік податків, то насамперед має йтися про реформу самої служби, перетворення її на сервісну функцію. Але завжди простіше математично знизити податки. І всі за. І жоден корупціонер не постраждає. І так, під час війни податки не знижують.

Війна це дорого. Під час війни податки піднімають. На жаль. І дуже інфантильно вважати, що можна знижувати податки та вести війну. Так ще в історії нікому не вдавалося. І важливо пам’ятати. Західна допомога не може витрачатися на армію. На армію йдуть лише податки.

Ну і друкарський верстат. Чи виграє бізнес, якщо податки зменшать? Спочатку так. Тут усе як із класичним популізмом. Спершу всім все подобається. А потім, коли руйнується макроекономічна стабільність, подобатися перестає.

Запитайте бізнес на Шрі-Ланці, як їм там інвестиційний клімат під час дефолту? Не кажучи вже про інших учасників процесу. Не підприємців. Адже пенсії звідкись брати треба. І як не дивно, їх беруть із податків. Чи потрібно закривати дірки та боротися зі схемами? Звісно.

Чи може це збільшити надходження до бюджету? Теоретично може. Може, навіть сильно. Але спочатку хай вони виростуть. І ми побачимо страшний профіцит українського бюджету. А потім уже вирішимо, що нам із цим профіцитом робити. Зворотний процес — дещо авантюрний.

А авантюри зі своєю економікою під час війни — погана ідея. Та й суто технічно. Якщо бути педантом та нудним заучкою. Зменшити ПДВ до 10% — це порушення правил ЄС. Так повелося, що там встановили мінімальний рівень цього податку на рівні 15%.

Зменшити податок на прибуток до 10% — це порушення консенсусного рішення G7 про мінімальний податок на прибуток у 15%, прийнятий у межах боротьби з офшорами. Якось незручно виходить. А так, ідея прекрасна. Цифри гарні. І все дуже вчасно. Саме під час війни.