Псевдомученики з правом на вбивство. Чому росіяни знищують інших

Вони носії культури, що живиться кров'ю". Думка. Ми . Ми з України З першого дня війни Фокус ні на хвилину не припиняв роботу. Наша команда вважає своїм обов'язком інформувати читача про те, що відбувається, збирати й аналізувати факти, протистояти ворожій пропаганді.

Сьогодні Фокус потребує вашої підтримки, щоб продовжувати свою місію. Дякуємо за те, що ви з нами.

Ви можете собі уявити, щоб одна людина в країні, де мільйони мають вищу освіту, доступ до будь-якої інформації та хоч якусь подобу приватного життя, змогла б отак клацнути пальцями й змусити всіх зненавидіти якийсь інший народ і піти його нищити? Адольф Гітлер не зміг би порубати Європу на капусту, якби німці не були ображеними на весь світ й не вірили у свою унікальність, особливість і неповторність.

Ідеї вищості німецького народу народилася не в головах нацистів, бо постали ще в ХІХ столітті. Так, фюрер міг дивувати скаженістю наказів, однак вони цілком вкладалися в рамки німецьких реалій та прагнень того часу.

Німці вже були готові катувати й вбивати, мали купу досвіду й ідей у цій справі. Просто Гітлер вивів найтемніше на поверхню, і нікому вже було це стримати.

Ви думаєте, після Другої світової німці отак раптово виправилися й усвідомили, що наробили? Ага, ще б пак — нацисти познімали кітелі, але нікуди не ділися, і народ вперше усвідомив жахи своїх злочинів лише в сімдесяті.

І все одно Німеччина сьогодні — головний гравець Європи. Останні вісім років Росія навіть не була тоталітарною державою, однак Путін домігся мовчазної згоди більшості своїх співгромадян і послав їх на смерть — убивати й гинути самим.

Просто всі ті росіяни, що могли б стримати свою країну від темряви, зрештою, були не проти. Росіянам подобалися думки про свою винятковість. Це не обов'язково обумовлено фашизмом — мільйони цих людей обґрунтовують своє право на тотальну війну будь-якими іншими способами.

Не має значення, імперці вони, комуністи чи лібертаріанці. Вони носії культури, що живиться кров'ю.

Коли росіяни кажуть, що ні в чому не винні, і тому їм не соромно — насправді вони мають на увазі, що не хочуть нести відповідальність за морок, який самі зрошували і продовжують плекати. І не має значення, де вони — на передовій в Україні чи на східцях нічного клубу в Тбілісі.

Росіяни щасливі усвідомлювати, що їхня батьківщина, їхня цивілізація — не затишне місце, в якому можна кохати й бути щасливим. Це жорстке місце, в якому холодно й усе заборонено.