І тут постає цілком закономірне питання, а де ж ударні вертольоти Мі-28Н, що не мають аналогів у світі, якими так любить хвалитися російська воєнщина, але які з’являлися в зоні БД рідше за північне сяйво? Загалом навіть для патрулювання Чорного моря ці супервертольоти не застосовуються, і ось здавалося б — чому? Річ у тім, що коли сам собою Мі-28 з’явився, він вже значно відставав від AH-64 Apache.
У радянського вертольота був слабкий комплекс озброєнь, який не забезпечував йому перевагу в повітрі, а системи, наприклад, РЛС, не оптимізували роботу вертольота, а обмежували її. За 40 років експлуатації жоден недолік вертольота не було усунено.
Системи Мі-28 не лише відрізнялися примхливістю та ненадійністю, а й критичною залежністю від погодних умов, які могли призвести навіть до втрати керування машиною, дезорієнтації пілотів.
В умовах похмурої погоди в Україні, навесні 2022 року, Мі-28 робили своїх пілотів сліпими та глухими, що своєю чергою робило їх легкою мішенню для мобільних груп із ПЗРК, які вони могли навіть не помітити, а комплекс озброєнь не давав змоги їх вражати на максимальній відстані.
У вересні 2023 року росіяни опублікували відео, на якому Мі-28Н довгий час не міг влучити з 30-мм 2А42 по українському БПЛА UJ-22 Airborne, крейсерська швидкість якого 120 км/год! Здавалося б, відео успішного полювання РОВ за морським дроном, а якщо копнути суть глибше, то ніякою успішністю тут не пахне й близько.
Українська
English
USA
Français
Deutsch
Italiano
Polski
Čeština
Español
Slovensku
