ШІ замість пілота: чи здійснять винищувачі ЗС РФ революцію штучного інтелекту

Тим часом Російська Федерація працює над літаком 5 покоління Су-57, адаптуючи наявний виріб до новітній технологій.

Чи впорається Росія з таким викликом? Дрони та винищувачі з ШІ зменшать залежність Росії від нечисленного елітного льотного складу, а також компенсують недоліки в кадровому забезпеченні та системі підготовки, які давно гальмували розвиток російської армії.

Фокус переклав статтю безпекового та військового аналітика Гаррісона Касса на порталі The National Interest. Касс звернув увагу на світові перегони з включення систем ШІ у сучасну зброю.

У статті "Чому російські ВКС прагнуть революції у штучному інтелекті" аналітик пояснив, чи здатні росіяни на ривок і яка причина такого поспіху.

У рамках модернізації, прагнучи не відставати від США і Китаю, Повітряно-космічні сили Росії почали активно експериментувати зі штучним інтелектом.

Москва визнає, що ШІ — це не просто модний тренд, а військова необхідність для збереження хоча б відносного паритету зі світовими державами, а також чи не єдиний інструмент, здатний компенсувати очевидний дефіцит ресурсів, промислового потенціалу й людських резервів.

У Москві розглядають ШІ як найважливіший "множник сили". Повітряно-космічні сили Росії особливо активно впроваджують ШІ у бойові літаки, дрони, системи цілевказання та управління.

Можливо, найвідомішим проєктом у галузі військового ШІ вважається дрон ОКБ Сухого С-70 "Охотник". С-70 — це малопомітний ударний БПЛА, створений як "вірний ведений" для винищувача п’ятого покоління Су-57.

Ця концепція подібна до американської програми Collaborate Combat Aircraft (CCA), де дрони інтегровані з F-35 та перспективним F-47 NGAD.

За задумом, С-70 має використовувати ШІ для польоту поряд із пілотованими літаками, обміну даними про цілі, розвідки й навіть завдання ударів з обмеженою участю людини.

Наскільки Росія близька до створення реальної зв’язки пілотованої та безпілотної авіації, поки що незрозуміло: Кремль приховує подробиці свого поступу.

Але сама ідея автономних російських ударних дронів, здатних діяти без контролю людини, викликає серйозне занепокоєння в американських стратегів — або ж, якщо завгодно, етиків. С-70 — далеко не єдиний напрям застосування ШІ у ВКС.

Російські інженери також розробляють концепції "рою" дронів — численних БПЛА під управлінням алгоритмів машинного навчання, здатних спільно долати ворожу ППО.

Елементи цієї концепції вже демонструвалися в небі над Україною, де російські дрони-камікадзе завдяки своїй кількості перевантажували системи ППО, що допомагало частині безпілотників і ракет прориватися до цілей.

Війна в Україні дала Москві цінну можливість отримати практичний досвід застосування напівавтономних дронів для розвідки та завдання ударів. Росія також експериментує з ШІ у кабіні льотчика.

Винищувач п’ятого покоління Су-57 буде оснащений системою "другого пілота" на основі ШІ, яка знижує навантаження на людину. Така система здатна контролювати умови польоту, пропонувати маневри й звільняти увагу льотчика для ухвалення важливіших рішень.

І хоча це рішення ще далеке від повної автономії, його інтеграція відображає глобальний тренд до поєднання людської інтуїції та машинних обчислювальних можливостей — процес, який поступово відбувається у всіх провідних арміях світу.

Наслідки впровадження ШІ в російську авіацію мають серйозне стратегічне значення. Дрони та літаки з ШІ зменшать залежність РФ від нечисленних елітних льотчиків, компенсуючи слабкі місця у кадровому та навчальному забезпеченні.

Крім того, ШІ вносить чинник невизначеності для супротивників: якщо невідомо, людина чи машина керує літаком, це ускладнює вибір тактики відповіді. При цьому часу на визначення цього факту в реальному бою зазвичай не буде.

Звісно, Росія стикається з тими ж труднощами, що й інші армії, які впроваджують ШІ, а також із власними специфічними проблемами. Зокрема, західні санкції позбавили Москву доступу до сучасних напівпровідників, необхідних для розвитку технологій ШІ.

Російська промисловість також вирізняється низькими темпами: у строю досі лише кілька Су-57, тоді як на озброєнні США вже понад 1200 винищувачів F-35. Тому масштабна інтеграція ШІ в російську авіацію поки що залишається радше далекою мрією, ніж реальністю.

Гаррісон Касс — старший автор відділу оборони та національної безпеки в The National Interest. Касс – адвокат і колишній політичний кандидат, який вступив на службу до ВПС США в якості льотчика-стажиста, а потім був демобілізований за станом здоров'я.

Він спеціалізується на військовій стратегії, аерокосмічній галузі та питаннях глобальної безпеки.