Нацгвардійці 67 діб тримали позиції в оточенні та розгромили штурмовий загін ЗС РФ (відео)

Восьмеро бійців батальйону "Свобода" 4-ї бригади Нацгвардії "Рубіж" протягом 67 діб тримали оборону опорного пункту поблизу села Спірне на Сіверському напрямку. Останні три тижні вони вели боротьбу, перебуваючи в повному оточенні.

Деталями військові поділились в інтерв’ю на каналі "Бутусов Плюс", опублікованому 17 листопада. Командир батальйону "Свобода" Петро Кузик пояснив, що дві позиції перейшли у формат особливих.

ЗС РФ активізувались у наступі, "продавили сусідів", і ті з різних причин були змушені відійти. "Треба було перебудовувати систему оборони, по суті ще один додався периметр такий самий, як ми обороняли, ще довелося закривати його", — підкреслив він.

Командир ухвалив рішення залишити позиції в сірій зоні, а потім вони опинились в оточенні. Бійці та керівник позиції розуміли, що важливо триматись, адже вони прикривали собою "добрячу частину підрозділу".

На позиції керував бійцями 25-річний командир взводу старший лейтенант Владислав Стоцький.

Після закінчення академії Нацгвардії він був розподілений на посаду заступника командира роти по роботі з особовим складом, але сам попросився "на нуль", погодившись на нижчу посаду.

Стоцький згадав, як ховався з підлеглими у бліндажі після бою, щоб перечекати добу й зранку виходити. Четверо захисників отримали додаткову їжу, яку їм доставили дроном. Зранку командир спитав дозволу на вихід, але отримав відмову.

Нацгвардієць зібрав зброю, гранати, розтяжки та бензин. Він готувався боронити позицію сам, але 17 серпня отримав наказ відходити на "Пінчер". До його приходу бійці там просиділи 50 днів без зв’язку, але Стоцький все налагодив.

Так вийшло, що після 37 діб у схованці під обстрілами командир вийшов виконувати бойове завдання на іншій позиції. На відстані 300 метрів з двох боків був ворог, а з іншої сторони — заміноване поле.

Захисники мали діяти максимально приховано, а висота бліндажа дозволяла стояти у повний зріст хіба що на колінах. На поверхню практично не виходити, лише у бойових цілях. Батальйон підтримував позицію дронами та вогневими засобами, йшла боротьба за виживання.

16 вересня в бік "Пінчера" висунувся російський штурмовий загін. Ворожий танк наблизився до бліндажа на відстань 10 метрів. Зупинити танк Стоцькому не вдалося, але згодом він зрозумів, що якби й влучив — техніка розвернула б дуло та легко знищила ненадійний насип з землі.

Кузик пояснив, що рухалась колона техніки: попереду йшли два танки, а позаду — п’ять броньованих машин з піхотою. Перший танк зупинили міни, протитанкова система та FPV-дрони. Другий танк підірвався на міні, після чого екіпаж вискочив й почав відступати.

Однак броньовані машини об’їхали танки й продовжили рух в напрямку українських позицій. З машин десантувався цілий штурмовий взвод, і ворожа піхота почала рухатись до "Пінчера".

Старший солдат Роман Омеляненко згадав, як побачив окупантів зліва й справа та відкрив вогонь з автомата. Також у ворожих бійців летіли гранати. Стоцький розповів, що вийти не міг, бо не знав, де загарбники, й стріляв хаотично.

Загиблий побратим дивом закрив собою останню дірку, через яку у бліндаж до захисників могли закинути гранату. Командир робив усе, щоб окупанти не змогли зайти всередину. Він розумів, що затишшя принесло б для усіх загибель.

Після бою дозвіл на вихід дали, але забрати оборонців технікою було надто ризиковано. Тому виводили групою по одному, першим з "Пінчера" відправили пораненого.

Кузик проінформував, що зусиллями нацгвардійців, які тримали позицію в оточенні, ЗС РФ втратили приблизно 50 солдатів та 6 одиниць техніки. Всі троє бійців представлені командиром до найвищої нагороди Героя України.

Тіло Олександра Хомʼяка, який втратив життя у ближньому бою та рятував побратимів навіть після смерті, винести з оточення не змогли.

Нагадаємо, 81-ша аеромобільна бригада ЗСУ продемонструвала роботу американського ручного протитанкового гранатомета M141 Bunker Defeat Munition на Сіверському напрямку.