Кеннеді замість Трампа: чи зміг би він зупинити Путіна і завершити війну в Україні

Фокус провів паралелі між двома лідерами й спробував уявити, яким був би світ і війна в Україні якби сьогодні в Білому домі сидів Кеннеді. В цей день, 8 листопада 1960 року Джон Ф. Кеннеді став президентом США.

А майже в ті ж дні, 5 листопада 2024 року, Дональда Трампа було вдруге обрано лідером Сполучених Штатів. Дві дати, два президенти — і дві абсолютно різні моделі американського лідерства.

Про те, які паралелі між ними можна провести і як могла б виглядати війна в Україні, якби сьогодні в Білому домі сидів Кеннеді, Фокусу розповів кандидат політичних наук, експерт-міжнародник Станіслав Желіховський. Джон Кеннеді був лідером епохи Холодної війни.

Для нього головним було утримати баланс — не поступатися перед противником, але й не допустити великої війни. Вихований у впливовій політичній родині, ветеран Другої світової війни, він бачив ціну людських рішень і відповідальності.

Для нього держава була спільним проєктом, а союзники — партнерами у довгостроковій стабільності. Це сформувало його підхід як політика, який прагнув поєднувати силу з дипломатією. "Яскравим прикладом став 1962 рік — Карибська криза.

Тоді Кеннеді не піддався тиску військових і не завдав удару першим. Він обрав комбінацію сили й переговорів, продемонструвавши твердість, холодний розум і прагматизм.

Цей крок дозволив уникнути ядерної катастрофи, а дипломатія принесла реальний результат — встановлення прямого зв'язку між Вашингтоном і Москвою", — розповідає Фокусу Станіслав Желіховський. Дональд Трамп — політик іншого типу.

Він не має військового досвіду, не пройшов державну службу, а прийшов у політику з бізнесу й медійної популярності. Його мислення — категорії вигоди, результату "тут і зараз", політичного ефекту.

Союзники для нього — не стратегічні партнери, а учасники угод, з яких можна отримати поступки чи вигідні умови. За час президентства Трамп підписав низку угод — з ЄС, Японією, країнами Південно-Східної та Центральної Азії.

Ходили навіть розмови про його бажання домовитися з Росією не лише про припинення вогню, а й про економічні питання — наприклад, щодо корисних копалин.

Москва активно шукала таких домовленостей, однак Україна змогла підписати стратегічну угоду зі США, а спроби Кремля вплинути на ситуацію провалилися. "Трамп діє прямолінійно й імпульсивно.

Згадаймо інцидент у Білому домі, коли делегація України залишила переговори після провокативних заяв. Для Кеннеді така ситуація була б неможливою. Він надавав великого значення іміджу союзників і зберігав повагу навіть у складних кризах.

Трамп, навпаки, часто сприймає міжнародні відносини як торг. Через це його позиція щодо України виглядає непослідовно: від рішучої підтримки — до заяв про необхідність "мирних угод" із поступками Києва", — продовжує політолог.

На думку, Желіховського, якби Джон Кеннеді був президентом США у 2022 році, на початку повномасштабного вторгнення Росії, його реакція, ймовірно, була б швидшою та чіткішою.

Він би ініціював мобілізацію колективного Заходу й активну роботу з союзниками та міжнародними інституціями для координації допомоги Україні. Кеннеді, як лідер Холодної війни, чітко розрізняв "друзів" і "ворогів", тому діяв би послідовніше.

Він поєднував би точкову військову допомогу з активною дипломатією — у тому числі через закриті канали зв'язку, щоб запобігти ескалації.

Його дипломатія була б прагматичною, а не популістичною, як у Трампа, який часто керується бажанням подобатись виборцям або отримати політичні дивіденди.

Кеннеді, ймовірно, міг би діяти рішучіше за Джо Байдена у військовому плані — демонструвати готовність до дій, але в межах раціональної стратегії, яка мінімізує ризики прямої конфронтації з Росією. Його принцип — "сила через стриманість".

Політолог упевнений, що якби Кеннеді був при владі, він підтримав би Україну стабільним потоком озброєнь, але з більшим акцентом на координацію з Європою, щоб уникнути виснаження ресурсів і водночас не дати Росії приводу звинувачувати Захід в ескалації.

Він би також просував створення міжнародних альянсів у сфері виробництва озброєнь та логістики, а дипломатичні канали з Москвою тримав би відкритими — щоб запобігти ядерному шантажу.

"Трамп реагує симетрично — говорить про відновлення ядерних випробувань, про демонстрацію сили, але робить це радше для ефекту, ніж як частину продуманої стратегії.

Це підвищує градус напруження, нагадуючи риторику Холодної війни, але без тієї холодної раціональності, якою володів Кеннеді", — каже експерт. Під час президентства Кеннеді США пережили не лише Карибську кризу, а й початок В'єтнамської війни.

Вона мала іншу природу — радше ідеологічну, ніж загарбницьку, але стала полем бою між СРСР і США. Сьогодні паралелі можна провести із ситуацією в Україні, де Росія, як правонаступниця СРСР, знову виступає "імперією зла".

"Навіть помилки Кеннеді — як-от провал операції в затоці Свиней — мають свої уроки. Невдала спроба вторгнення на Кубу показала, що навіть аналітична політика може дати збій, якщо бракує координації.

Сьогодні подібна ситуація може повторитись із Венесуелою, яка для Трампа потенційно може стати "новою Кубою", якщо він спробує силові сценарії впливу на режим Мадуро", — продовжує Желіховський.

Кеннеді діяв у двополярному світі з чіткими "червоними лініями" і зрозумілими правилами гри. Сучасний світ набагато складніший: гібридні загрози, кібербезпека, інформаційні війни.

Його стиль правління потребував би адаптації, але головний принцип — баланс і відповідальність — залишився б актуальним. "Порівняння з Трампом показує: політична воля і стиль комунікації лідера безпосередньо впливають на поведінку союзників.

Трамп своїми суперечливими заявами — наприклад, щодо ракет "Томагавк" або "мирних угод" з Росією — створює політичну невизначеність. Європейські партнери намагаються компенсувати цю нестабільність.

Кеннеді ж був передбачуваним у кризах, прагнув створювати коаліції й посилювати трансатлантичну єдність. Саме така стратегія могла б зміцнити обороноздатність України у нинішніх умовах", — вважає політолог.

Джон Кеннеді й Дональд Трамп — це два полюси американської політики. Один — символ стриманості, дипломатії та відповідальності перед союзниками. Інший — втілення імпульсивності, вигоди й політичного шоу.

Якби Кеннеді був сьогодні при владі, можливо, світ мав би більше стабільності — але і більше вимог до власної відповідальності. Нагадаємо, 6 листопада спецпосланець Трампа Віткофф заявив, що США займуться припиненням війни в Україні, але після війни в Газі.