Три складові погроз Путіна. Як їх оцінювати?

Він пообіцяв успішний наступ на весь Донбас, але до липня російські війська загрузли на Донеччині. Два тижні тому розпочався контрнаступ України на північному сході.

Його результатом стало відновлення контролю над більшою територією, ніж було втрачено через наступ путінської армії на Донбасі.

Минулого тижня у Самарканді Путін публічно тремтів перед своїм візаві — президентом Китаю Сі Цзіньпіном, а президент Індії Нарендра Моді відчитав його за політику щодо України.

А в Росії за війну з Україною Путіна критикують місцеві ліберальні політики, крайні націоналісти та навіть легендарна співачка Алла Пугачова. Відео дня Цього тижня Путін дав «отвєтку» на ці події, що складається з трьох частин.

Найважливішим було оголошення про «часткову мобілізацію» 300 тис. резервістів, щоб підремонтувати війська, перемелені українськими силами з лютого.

Але він також схвалив фіктивні референдуми щодо приєднання до Росії тих областей України, які частково контролюють російські сили. Потім він знову розіграв єдину карту, яку використовував ще до лютневого вторгнення, щоб досягти більшого ефекту.

Він повторив, що Росія використовуватиме ядерну зброю для захисту своєї території, і натякнув, що якщо фіктивні референдуми призведуть до «анексії» РФ цих регіонів, то вони також будуть захищені московською ядерною парасолькою.

Цей пакет заходів є ескалацією, але обережною. Слово «мобілізація», звичайно, звучить вражаюче, але вона включає нинішніх і колишніх солдатів. Не призивають цивільних осіб, які не зацікавлені у військовій службі та в участі у кривавій війні Путіна проти України.

Отже, Путін продовжує уникати політичного ризику від офіційного оголошення війни та залучення новобранців із російських міст по всій країні. Обмеження ризику поширюється і на останню ядерну погрозу Путіна.

Він схвалює фіктивні референдуми, наполягає на тому, що Росія використовуватиме ядерну зброю для захисту своєї території і «це не блеф».

Але він тільки має на увазі, а не заявляє прямо, що ядерну зброю буде використано, якщо Україна продовжить атакувати російські війська на українській землі, яку Росія «анексує».

При оцінюванні цієї загрози доречно відзначити, що Україна завдала успішних ударів по Криму, який Росія «анексувала» вісім років тому. Але атомний гриб щось не виріс на обрії.

На жаль, адміністрація Байдена часом піддавалася ядерним погрозам Москви і відмовлялася від надання Україні всієї необхідної їй зброї. Але не завжди. 18 вересня Байден подав Путіну чіткий сигнал публічно проти застосування зброї масового знищення в Україні.