Від контрактників до цивільних: чим відрізняються ЗСУ, ТРО і ДФТГ

Проте їхні функції, структура та правовий статус суттєво відрізняються. Війна в України змінила не тільки політичну ситуацію, а й структуру військових формувань.

Зокрема, одним із ключових аспектів, що потребує пояснення, є різниця між Збройними Силами України (ЗСУ), Силами територіальної оборони (ТРО) та добровольчими формуваннями територіальних громад (ДФТГ).

Всі ці підрозділи виконують важливі завдання у рамках оборони країни, але мають суттєві відмінності в організації, призначенні та правовому статусі. Фокус разом з експерткою ГО "Юридична сотня" Ангеліною Славич, розповідає в чому різниця між ЗСУ, ТРО та ДФТГ.

ЗСУ є основною складовою військової сили України, яка забезпечує оборону країни від зовнішніх загроз. Це регулярна армія, яка включає всі військові підрозділи, від Сухопутних військ до ППО та інших спеціалізованих підрозділів.

Військовослужбовці ЗСУ проходять військову службу за контрактом або за призовом, їхня діяльність регулюється законами України та наказами військового командування. До ЗСУ належать як кадрові військовослужбовці, так і мобілізовані резервісти.

Вони забезпечуються всім необхідним — від озброєння до продовольства, і мають чітко визначені обов'язки та відповідальність. Завдання ЗСУ включають як активні бойові дії на передовій, так і стратегічне планування оборонних операцій.

В залежності від посади та кваліфікації, рівень зарплатні військовослужбовців ЗСУ варіюється. Загалом це від 15 000 до 50 000 гривень на місяць, однак зарплатня може бути збільшена за рахунок надбавок, зокрема за участь у бойових діях.

Додаткова винагорода для військових, не залучених до бойових дій, складає 30 тис. грн, або близько 1 тис. грн на день. Для військових, які беруть участь у боях, додаткову винагороду визначають із розрахунку 100 тисяч гривень на місяць, або близько 3 тисяч гривень на день.

Кількість днів, які військовий перебував у бою та виконував бойові завдання, визначають на підставі бойових наказів і розпоряджень, що видаються командуванням різних структур. Сили територіальної оборони є частиною Збройних Сил України, але мають дещо іншу специфіку.

Бригада територіальної оборони не є класичною бригадою і відрізняється як структурою, так і завданнями.

Військові частини сил територіальної оборони ЗСУ та органи військового управління укомплектовуються в особливий період військовослужбовцями за контрактом, офіцерами за призовом та резервістами територіального резерву.

У свою чергу, лінійні бригади ЗСУ, призначені для ведення загальновійськових боїв, мають спеціалізоване озброєння та чітко визначений штат. У Територіальній обороні ж існує кадрове ядро, на основі якого розгортається бригада з резервістів та військовозобов'язаних.

Підрозділи територіальної оборони складаються з військової та військово-цивільної складової. Військовий складник включає військові частини та підрозділи сил ТРО, що є частиною армії, поряд із Сухопутними військами. Усі частини ТРО мають доступ до штатної зброї.

Однак якщо до складу ЗСУ входять військовослужбовці, резервісти та мобілізовані, то до підрозділів ТРО, окрім цих формувань, також включаються добровольчі формування територіальних громад (ДФТГ).

Згідно з законодавством, ці люди мають право застосовувати особисту мисливську зброю. Базова зарплата у ТРО нижча порівняно з ЗСУ. Зазвичай це 10 000 — 15 000 гривень, однак вона може змінюватися в залежності від кількості виконаних бойових завдань або підвищених умов служби.

В структурі сил ТРО є й військово-цивільна складова територіальної оборони — добровольчі формування територіальних громад.

ДФТГ – це воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони.

ДФТГ підпорядковується командирам військових частин Сил ТРО за територіальним принципом.

Членами ДФТГ можуть бути особи, які відповідають нижчевказаним критеріям: Контракт добровольця територіальної оборони укладається між командиром добровольчого формування та особою, яка подала заяву, за затвердженою формою, строком на 3 роки.

Фінансування ДФТГ покладається на органи місцевого самоврядування, але не носить обов'язковий характер, а тому питання грошового забезпечення добровольців — децентралізоване.

Експертка ГО "Юридична сотня" Ангеліна Славич підкреслює, що члени добровольчих формувань не мають статусу військовослужбовців та можуть бути призвані на військову службу (в т. ч. під час мобілізації).

На членів ДФТГ не поширюється дія Закону України "Про військовий обов’язок та військову службу", ДФТГ можна покинути в будь-який момент за власним бажанням. Відповідно до ч. 1 ст.

119 КЗпП на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо ці обов'язки можуть здійснюватися в робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) та середній заробіток.

Враховуючи специфіку служби в ДФТГ, яка може передбачати не постійне, а періодичне залучення працівника до виконання своїх обов’язків, роботодавцю не потрібно обов’язково видавати наказ про увільнення працівника, в кожному конкретному випадку слід виходити із рівня залучення працівника до участі в територіальній обороні.

З цього випливає, що бронювання від призову на військову службу під час мобілізації можливе на загальних засадах. Раніше Фокус писав, про ДФТГ які боронять киян від атак "Шахедів", але не отримують заробітною плату.