Нова стіна ілюзій Путіна. Яку реальність Кремль створює для росіян

Про що йдеться? Після того, як Україна перейшла в наступ, Росія спочатку оголосила, що більше не намагатиметься проводити «референдуми» на території, яку вона окупує в Україні.

Потім, відразу після виступу Путіна, ця політика різко змінилася і було сказано, що «референдуми» будуть проведені — більш-менш миттєво, негайно, в умовах війни.

Люди намагаються знайти спосіб говорити про цю нісенітницю, не використовуючи слово «референдум», яке в цьому контексті є пропагандою, що явно вводить в оману, якщо не сказати більше. Відео дня Найкраще розцінювати те, що відбувається, як медійну подію.

Немає не лише юридичних підстав говорити про «референдум», але мало фактичних підстав говорити навіть про «фіктивний референдум». Фіктивне — це щось сумбурне й погано організоване, але хоча б існує насправді.

Те, що робить Росія, — не що інше, як медіа екзерсиси, покликані сформувати думку людей про окуповану Росією територію України. Насамперед, у принципі незаконно проводити референдуми під час збройного конфлікту та під загрозою застосування сили.

І це достатня причина, щоб повністю ігнорувати ці «медійні екзерсиси». Але це лише зовнішня частина проблеми. У разі їх проведення референдуми справді є незаконними.

Але треба бути обережними: навіть коли ми говоримо «незаконний референдум», ми не зовсім добираємося до суті речей. Ми можемо переконати себе, що якесь голосування відбулося з якимись помилками. Але для проведення виборів потрібна інфраструктура.

Там немає цієї інфраструктури. Хоча ми, безперечно, побачимо фотографії стареньких, які тримають у руках аркуші паперу, репортерам неправильно говорити про «голосування».

Ба більше: навіть якби росіяни справді мали інфраструктуру для голосування, якої в них немає; і навіть якби вони мали намір змусити людей на окупованих територіях голосувати, чого вони не роблять; вони не могли б їх проводити, тому що вони фактично не контролюють сукупність жодного регіону, на яких, як вони стверджують, відбувається голосування.

Ніякого значущого голосування не було, і не могло бути. Реальна ситуація не має нічого спільного з українцями чи з тим, як вони можуть голосувати. Це пов’язано з потребами, які відчуває Путін. Росія програє війну, і Путіну потрібна нова стіна ілюзій.

Подібно до тиранів скрізь і за всіх часів, він зробив фатальну помилку, і тому його остання дія — домогтися того, щоб вона стала фатальною і для його власного народу.

Путіну треба спрямувати в Україну російські резерви, і йому потрібна історія про те, чому він це робить — крім того, що це через те, що його війна була помилкою, а Росія програє.

Історія полягає в тому, що наступальна війна Росії з метою знищення України насправді є оборонною війною для захисту Батьківщини. Для цієї історії йому й потрібні ці «медіа екзерсиси».

Путін знає, що більшості росіян насправді начхати на Україну, вона їх хвилює хіба що в тому сенсі, що вони насолоджуються війною по телебаченню. Але війна йде так погано, що телевізійну версію важко підтримувати.

Путіну потрібно, щоби деякі росіяни встали з дивана і почали воювати, і він оголосив «часткову мобілізацію». Щоб переконати російських чоловіків воювати, а їхні сім'ї не бунтувати, він змінив свою характеристику війни.

Колись це була спецоперація, яка мала знищити Україну за три дні. Нині триває грандіозна боротьба із захисту цивілізації тощо. Але оборонна війна має вестися на території Росії.

Отже, Путін має представити українську територію, яку українці хочуть повернути як територію Росії, і, отже, йому потрібні «медіа екзерсиси» для того, щоб вдавати, що «референдуми» відбулися, і що люди в українських регіонах хочуть приєднатися до Росії.

Presto-chango-russo — чарівне російське перетворення — бажання тирана, кілька рядків сценарію на російському телебаченні, кілька закодованих рядків на сайтах російських ЗМІ — і території стають російськими! Ця жалюгідна постмодерна імпровізація не переконає нікого, крім Росії, і, можливо, навіть не переконає самих росіян.

Але тепер, коли Путін ухвалив таке рішення, необхідно продовжити роботу зі ЗМІ на підтримку його чарівних думок.

І російські ЗМІ просто оголосять, що (приблизно) 97% жителів Донецької області хочуть приєднатися до Росії, у Луганській — 96%, у Запорізькій — 86%, у Херсонській — 80%. Ці числа будуть вигадані, взяті з повітря. Вони вже є у якомусь файлі.

Наводити ці цифри у поєднанні зі словами «референдум» або «голосувати» — не більше причин, ніж вірити моїй заяві, зробленій тут, про те, що 97% жителів Брукліна бажають приєднатися до Міссісіпі.

Говорити про те, що такі цифри неправдоподібні, немає сенсу, тому що вони просто вигадані. Коли ми вже знаємо, що щось вигадане, ми зазвичай не зупиняємося, щоб піти далі і подумати, могли б повірити в це.

Але так, вигадки, представлені в медійних екзерсисах, будуть неправдоподібні. І це навмисно.

Принцип роботи російської передвиборчої пропаганди полягає в тому, щоб збрехати, коли всі знають, що це брехня, а потім силою показати, що немає альтернативи тому, щоб жити так, ніби ця брехня була правдою.

Отже, ми отримаємо північнокорейські числа, бо так працює ця система. Тож ці медійні екзерсиси російських ЗМІ — абсурдні. Але вони не смішні. Вони просто непристойні.

А як щодо мертвих? Як щодо більш ніж 100 000 українців, убитих росіянами у Маріуполі? Як ми маємо ставитися до їхніх «голосів»? Що можна сказати про більш ніж три мільйони громадян України, насильно депортованих до Росії, багато з яких зараз перебувають у таборах? У регіонах, де проводилися ці медійні екзерсиси, Росія знищувала місто за містом.

Скрізь, де Росія окупувала територію, вона залишає по собі братські могили. Коли я був в Україні кілька тижнів тому, я відвідав одну з них, а також будинки людей, які втратили членів сім'ї.

Поки я був в Україні, українська армія звільнила більшу частину Харківщини, і тепер ми знаємо про інші масові поховання, наприклад, в Ізюмі. Такий світ, де проводилися медійні екзерсиси.

Коли Росія стверджує, що переважна більшість українців хочуть приєднатися до Росії, вона стверджує, що українцям подобаються братські могили, українцям подобаються тортури, українцям подобається депортація, українцям подобається, коли їхні будинки руйнуються, а їхні міста стираються з землі.

Медійні екзерсиси російських ЗМІ, що продовжуються («референдуми»), — це просто непристойність.

Коли російські ЗМІ оголосять про вигадані «результати», Москва стверджуватиме, що українці хочуть відсвяткувати геноцид, що триває, приєднавшись до країни, яка його здійснює. Така спроба публічного приниження огидна.