Мажори купують преміумавтiвки. Чи віддаляється українське суспільство від війни?

Україні треба подорослішати — і зрозуміти, що не вся Європа ставиться до України як польські перевізники, пише економіст Сергій Фурса. І що не всі українці ставляться до війни, як мажори, які купують собі преміум-авто.

Не можна казати, що європейці — мудаки через те, що певна група людей, що відстоює свої інтереси, блокує кордон України. Не можна казати, що суспільство забуло про війну, якщо певні мудаки, які і до війни були мудаками, поводять себе, як мудаки.

Певні польські перевізники блокують кордон з Україною, створюючи проблеми для українського бізнесу. Чи це приємно? Ні. Але. Це жодним чином не свідчить про ставлення Польщі чи ЄС, чи громадян ЄС до України.

Це просто боротьба за гроші певної групи людей, які відстоюють свої економічні інтереси. І це постійно відбувається в ЄС. Нам просто треба це прийняти і до цього звикати. Фермери у Франції можуть прийти та перекрити дороги у самій Франції, бо вони борються за гроші.

Це не каже, що вони добрі люди. Чи погані. Просто гроші — то важливо. І вони борються за свій інтерес. І так само будуть боротися з українським входом у ЄС, намагаючись зберегти свої дотації. Це нормально. Ми ще побачимо багато серій цього серіалу. І зараз серія про перевізників.

Які хочуть зберегти сій рівень доходу. І звісно, не хочуть бачити українських конкурентів. Але то лишень їх економічний інтерес, і звісно, вони мають за нього боротися. А головне — це не означає, що нас не чекають в ЄС. Це означає, лишень, що треба бути дорослими.

Певні українські корупціонери й мажори купують багато нових преміумавто. Влаштовують гулянки. І війна їх не зупиняє. Чи означає це, що суспільство віддаляється від армії? Чи означає це, що суспільство кинуло своїх солдатів? Ні.

Не можна робити оцінку всього суспільства, базуючись на поведінці певної групи людей. Які й до війни були негідниками. Чи дивує нас, що вони і під час війни залишаються такими? Звісно, ні. Якщо когось так — то також треба подорослішати.

Бо негідник під час війни перевиховується тільки у коміксах Марвел. І то не завжди. Якщо корупціонер крав до війни, то він продовжить це робити й під час війни. Але чи є вони віддзеркаленням всього суспільства? Звісно, ні. Чи поводились ці люди так само до війни? Та звісно, так.

Чи ми забули? Тому, чи приємно бачити так багато люксових авто, які завозяться в Україну під час війни, збільшуючи імпорт заодно? Ні. Але чи є якесь швидке рішення, щоб перевиховати таких людей? Швидко — немає.

Є поступове збільшення ефективності антикорупційної системи та постійний контроль журналістів, які підсвічують кожного такого негідника. І так, кожен раз бачити чергову рожу, яка б ніколи не змогла заробити чесно, в новенькому Бентлі неприємно.

Але це і є лікуванням проблеми. Як би парадоксально це не звучало. Бо коли про корупцію мовчать, це не означає, що її нема. І коли про корупцію говорять постійно, це не означає, що її більше, ніж там, де про неї не можна говорити.

І якщо українське суспільство звикло толерувати корупцію, що, звісно, погано, то це не означає, що це суспільство забуло про війну і кинуло своїх військових. Це інша проблема.

І дуже не коректно демотивувати військових, розповідаючи про мирний тил як про набір людей, які всі забули про війну і всi — корупціонери. Під час війни і після війни буде багато чого, що буде нас розділяти всередині.

Як буде і багато проросійських сил, які будуть казати, що Європа нам не потрібна і нам потрібен свій шлях. Це будуть реальні проблеми. І навіть розуміючи тих людей, хто виїхав, тобі все рівно неприємно дивитись на трибуни стадіону в Німеччині, заповненого вболівальниками.

Буде багато ліній розколу. Бо буде дуже різний досвід у різних соціальних груп. Між тими, хто воював, і тими, хто був у тилу, між тими, хто був в Україні, й тими, хто виїхав. Дуже багато точок розколу. І не потрібно самим створювати нові.