Розмови закінчилися — час діяти: чи може вплинути на Путіна ультиматум Трампа

Намагаюся осмислити новий ультиматум Трампа. Не виходить.

Будь-який ультиматум, тим паче від постаті масштабу Трампа, за яким стоїть США, має у разі відмови від виконання його умов потягти за собою такі дії, щоб світ здригнувся, непокірні забилися під ліжка, а винуватець вкрився коростою і помер від кривавого проносу.

Я не бачу інструменту для здійснення такого ефекту. Можливо, є бажання і наміри. Як у старому анекдоті про імпотента: є кого, є де, але чим? Що, крім нового витка санкцій, може викласти на стіл Трамп? Не сперечаюся, санкції — це добре.

Це типу страшного вірусу, який потрапить у російський організм і подіє. Коли-небудь. І не факт, що призведе до смертельного результату. А, найімовірніше, не призведе. Застосування військової сили я вважаю малоймовірним.

Накачування України зброєю і технологіями — дуже бажане, але в будь-якому разі розтягнуте в часі, залежне від рішень Конгресу. . . На те, що Путін злякається і дасть задню, я розраховувати не раджу. Не той психотип.

Ядерна країна навряд чи стане битися в істериці від погроз, скільки б не везли до Британії стратегічних зарядів. Так не працює. Шкода, але не працює. Тактика Росії після невдалого бліцкригу змінилася — тепер це війна на виснаження.

Поодинці вони б нас уже доїли, за допомогою Заходу це завдання складне. Розрахунок на виснаження людського ресурсу. Це як реалізація чисельної переваги в хокеї. Грати втрьох проти п'ятьох можна, забивати можна, але виграти матч. . .

І саме в чисельній перевазі РФ я бачу основну проблему України. І цю перевагу можна скоротити за рахунок західних технологій, але неможливо нівелювати. На жаль. Чекаємо нового дедлайну. Чекаємо дій. Розмови, схоже, закінчилися.