Ізюмська ганьба російських військ. Чому ПДВ Росії виявились імпотентними

Ми з України З першого дня війни Фокус ні на хвилину не припиняв роботу. Наша команда вважає своїм обов'язком інформувати читача про те, що відбувається, збирати й аналізувати факти, протистояти ворожій пропаганді.

Сьогодні Фокус потребує вашої підтримки, щоб продовжувати свою місію. Дякуємо за те, що ви з нами. Росія — країна, у якій сформовано одне з найбільших скупчень десантних підрозділів і які вважають елітою армії.

Але вона так і не змогла застосувати ці підрозділи за їх прямим призначенням! З 24 лютого російські окупанти здійснили понад 30 повітряних десантувань, з яких лише одне виявилося успішним — у Гостомелі, хоч і з серйозними втратами.

ПДВ РФ виявилися цілком і повністю безглузді у своєму первозданному призначенні, і застосовувалися потім, як звичайні сухопутні формування, втративши свою специфіку. Але це що, ПДВ Росії хоч змогли здійснити одне десантування, а морська піхота Росії взагалі жодного.

Російські морпіхи взагалі виявилися безрезультатними, попри наявність у Чорному морі великої групи великих десантних кораблів, яка в перші дні війни могла забезпечити висадку десанту чисельністю до 4 тис. осіб. Але ця прелюдія, не про Ізюм, а ось до чого.

Річ у тому, що з весни в районі Ізюма російські окупанти формували дуже небезпечну ударну групу, яку мали використовувати для наступу та окупації Слов'янська та Краматорська.

Станом на початок літа в районі Ізюма сформували найбільше бронетанкове угруповання в одній локації не просто за весь час війни в Україні, а взагалі в історії війн та конфліктів сучасності. На наступ чекали протягом кількох місяців, але він так і не почався.

Імітація, обмежені, не масштабні, штурмові дії та… нічого глобального з урахуванням тих сил та засобів, які окупанти сконцентрували в районі.

Ось і виникає питання: а навіщо ж вам потрібні ваші ці всі бронетанкові підрозділи 1-ої танкової армії, 4-ої танкової дивізії, 2-ої мотострілецької дивізії та інших, якщо вони весь цей час просто терпіли? У перші тижні вторгнення Росії в Україну ми побачили ганьбу російської десантури, а через пів року ми побачили, що російські бронетанкові кулаки можуть ганьбитися не менше, а то й крутіше.