Арешт Путіна у Монголії. Чому Улан-Батор не виконує Римський статут

Нерозумно було очікувати від Монголії арешту Путіна, незважаючи на її приналежність до Римського договору, стверджує блогер Юрій Богданов. Просто Монголія повністю залежить від Росії та Китаю і в конфлікті з ними не має жодних шансів.

Путін приїде у Монголію і там його НЕ заарештують. Чому? Монголія ратифікувала Римський статут. В складі Міжнародного кримінального суду є суддя з Монголії, один з 18. МКС видав ордер на арешт Путіна у березні 2023 року.

І до того Путін уникав візитів у будь-яку країну, яка ратифікувала Римський статут. Але влада Монголії не збирається його заарештовувати під час візиту 3 вересня і доправляти до Гааги. Це зрада? Безперечно. Бо це прецедент. Чи був в уряду Монголії вибір? Ні. Не було.

Якщо Росія захотіла показовий кейс, а Китай підтримав — все, ваші опції закінчилися. Якщо ви Монголія.

Чому? Бо Монголія, країна з мізерним населенням, величезною територією (3 млн людей на 2,5 України за площею), величезними природними ресурсами та майже нульовим військовим потенціалом, обережненько затиснута між Китаєм і Росією.

Крім того, єдиною причиною, чому Монголія взагалі зберегла незалежність після 1949 року (здобула вона незалежність після Сіньхайської революції) — її буферний статус між СРСР (зараз Росією) і Китаєм.

Взаємне стримування двох великих держав гарантувало відносну незалежність Монголії. Після 1991 року Китай отримував своє завдяки економічній експансії. Яку довів майже до абсолюту. Уряд Монголії з 2012 року зумів знизити залежність від Китаю з 82% до 65% зовнішньої торгівлі.

У Росії там приблизно 20+%. У Китаю і Росії також левова частка інвестицій. Почала активізуватися торгівля з Південною Кореєю, Японією тощо. Але як? Правильно, через територію Китаю та Росії.

Росія і Монголія співпрацюють в енергетиці, в інфраструктурних проєктах, а Монголія, хоч і є демократією, демократія вкрай залежна від двох диктатур поруч. І от уявіть: вони заарештували Путіна. Тиск з боку Росії. Тиск з боку Китаю.

Якщо Росія вирішить (а немає причин думати, що не вирішила б) здійснити військовий тиск — у Монголії нуль шансів. Навіть якби у неї були партнери, готові постачати зброю, це фізично немає можливості зробити.

Міжнародна політика — це про обставини та можливості набагато більше, ніж про бажання і принципи. У Монголії немає можливості заарештувати воєнного злочинця, якщо він президент Росії чи голова КНР, без катастрофічних наслідків для себе.

Або навіть просто важлива людина в їхній системі управління. І коли Монголія ратифікувала Римський статут, її політики навряд могли собі уявити, що йтиметься про президента одного з двох їхніх сусідів. Які ще й входять до Радбезу ООН.

І все, немає можливості силою гарантувати виконання угоди — немає виконання. Так, краще бути багатим та здоровим, ніж бідним і хворим. Але іноді обирати тобі доводиться між становищем України та становищем Монголії. Нам пощастило більше.

Хоча б з географією та історичним контекстом станом на 24. 02. 2022. У нас в більшій частині західного і південно-західного кордону місцями складні сусіди, але вони вписані у систему адекватного світу. У нас є можливість побудувати логістику зброї й допомоги.

У нас достатньо населення (за всього демографічного пекла), щоб мати можливість чинити спротив. І нам не треба балансувати між двома країнами, кожна з яких може легко нас поглинути. Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції.