Жорсткий курс та ліміт на імпорт. Як виглядає британський рецепт виживання у війні

Великобританія подає Україні приклад того, як слід ефективно виживати під час війни, пише економiст Роман Сульжик. У роки Другої світової вона вдалася до жорсткого курсу фунта і майже повністю відмовилася від імпорту.

У 1939 році, коли стало зрозуміло, що війна неминуча, курс фунту впав з 4,61 доларів за фунт до 3,99 — десь на 15%. З початком повномасштабки, курс зробили фіксованим, 4,03 доларів за фунт, і так його протримали аж до 1949 року.

При цьому в Англії для економії валюти були введені безпрецедентні обмеження на імпорт не військових товарів. Навіть імпорт чаю було обмежено, і люди стали заварювати те ж саме листя декілька разів.

Зберігся лист короля Георга до свого друга з США, де він просить того подарувати собі пару ящиків елітного туалетного паперу, тому що його стало майже неможливо придбати в Лондоні і він не хоче робити виняток на обмеження на імпорт для королівської сім'ї.

Я впевнений, що англійці тих часів би трошки здивувались коли б побачили, скільки елітних автівок під час війни продається в Україні і як ми імпортуємо все, що завгодно, майже без обмежень.

Навіщо я роблю цей екскурс в історію? Я не дуже розумію, навіщо зараз робити "гнучкий" курс гривні. Якщо б я голосував в НБУ, напевне б голосував проти.

Незважаючи на безпрецедентну фінансову підтримку союзників та обмеження на рух капіталу, ситуація на валютному ринку дуже далека від стабільної.

Нажаль, ринкові механізми балансування курсу зараз не працюють — навіть якщо б курс гривні зараз раптово став 50, це не те, що хтось з іноземців скаже "о, гривня занадто дешева, давайте я купую її на 10 мільярдів доларів як інвестицію" або якісь експортер вирішить не максимально ховати валютну виручку за кордоном, а продавати її.

Все керується тільки адміністративними заходами — обмеженнями на імпорт та на купівлю валюти, та обов'язковий продаж валюти. І навіть я, який завжди топив за вільний рух капіталу в Україні і зняття всіх обмежень на конвертацію гривні, розумію, що це необхідно під час війни.

Якщо нам треба збалансувати валютні витрати, краще фокусуватись на обмеженні не критичного імпорту, і якщо вже нема ніякого виходу, просто знов раптово "переставити" валютний курс на 15-20% і зафіксувати на пару років або до кінця війни.