Війна триває, а світові компанії продають РФ компоненти для її зброї. Що ми з цим робимо

Натомість компанії зі США та ЄС продовжують робити бізнес на крові І до, і після 2014 року американські та європейські компанії з орбіти воєнно-промислового комплексу (ВПК) заробляли величезні суми на торгівлі з Росією.

Наприклад, за вісім років після анексії Росією Криму та розв’язання війни з Україною французький бізнес встиг отримати 152 млн євро прибутків, а його найближчі німецькі (серед компаній-порушників – Techlube і Zoller) та італійські (автовиробник Iveco) конкуренти – по 122 млн і 22 млн євро відповідно.

Неприхований напад Росії на Україну 24 лютого лише надав твердженням вище ще більше аргументів. У багатьох зразках російської зброї були виявлені іноземні компоненти, виготовлені після 2014 року.

Це означає одне – глобальне і навіть масове порушення виробничими компаніями санкцій ЄС та США.

У відповідь Майже одразу після російського нападу виникла юридична ініціатива Total Isolation of Russia – об’єднання українських правників, мета яких – примусити компанії зі США та ЄС відмовитись від співпраці з ВПК Росії та притягнути їх до максимально можливої відповідальності.

Росія має використовувати виключно власний високотехнологічний брухт. Довідково.

Технологія розслідування виглядала так: – Розслідування та збір доказів: юристи досліджували публікації воєнних експертів, аналізували дані публічних ініціатив і публікацій авторитетних ЗМІ та вивчали звіти іноземних аналітичних центрів.

Крім того, аналізували історії виробництва, модернізації техніки РФ і встановлення часових проміжків постачання підсанкційних товарів.

– Юридичний аналіз та оцінка: готувались заяви до Європейської комісії, OFAC, правоохоронних органів держав, резиденти яких порушили санкції.

– Репутаційний тиск: йдеться про розкриття структури власності й дослідження діяльності компанії на ринку, а також інформування акціонерів та інших стейкхолдерів (біржі, банки, неурядові організації).

– Політичний тиск: залучення українського делегата до ПАРЄ і надання йому матеріалів для підготовки доповіді; підготовка питань до Комітету Міністрів Ради Європи.

Йде війна, а торгівля не припиняється Загалом юристи ініціативи зосередили увагу на 10 найбільш значущих кейсах. З часом виявилися найпоширеніші схеми "обходу" санкцій.

Торгуючи з РФ, європейські та американські фірми недуже напружувались з погляду юридичного "прикриття" своїх операцій.

То ж товари подвійного призначення постачались або через посередника, або шляхом продовження строку дії "старих" контрактів (укладених до 1 серпня 2014 року).

Далі – кілька резонансних кейсів, з якими команда Total Isolation of Russia продовжує працювати: – Французька компанія Thales: постачання тепловізійних модулів для російських БМД та танків.

  Тепловізор Thales Catherine FC з маркування дати виробництва (06-16) українські волонтери виявили у сучасній БМД-4М, залишеній російською армією під час втечі з м. Буча під Києвом.

– Французька фірма Safran: постачання дочірньою компанією Vectronix AG високоточних компасів російським підприємствам ВПК, один з яких виявлений у російському оптико-електронному комплексі спостереження "Іронія". Крім того, Safran продавала ВПС РФ сенсорні модулі.

У випадку з цією компанією вже є чіткий результат: після нашого звернення Європейська комісія самостійно ініціювала розслідування щодо Safran і взяла його під контроль.

– Американська корпорація Intel: постачання комп’ютерної техніки, мікрочипів підсанкційній компанії, що входить до російського концерну "Алмаз-Антей" і спеціалізується на виробництві ракет, систем управління озброєння для літаків-винищувачів і мобільних ЗРК.

– Бельгійська компанія New Lachaussee: постачання лінії для виготовлення боєприпасів через посередника на користь концерну "Калашніков".

– Американська компанія Analog Devices: постачання інтегральних мікросхем для перетворення сигналів підсанкційній компанії, що є виробником комплексу радіоелектронного придушення "Борисоглібськ-2".

  Може виникнути закономірне запитання: чому немає більш суттєвих результатів, ніж розслідування Європейської комісії проти Safran. По-перше, потрібно враховувати брюссельську бюрократію та громіздкість. Недарма Європейський Союз та його апарат порівнюють з жорнами.

Втім, Україна дає їм імпульс для руху у правильному напрямку. Сам факт того, що Європейська комісія самостійно розпочала розслідування проти французької Safran щодо порушення нею європейських санкцій, – вже важливий.

Якщо провину доведуть, впродовж кількох наступних років її чекає суворе покарання. По-друге, у наших руках є й опосередковані результати. Наведу приклад.

Часто, щоб обійти загальноєвропейські санкції, ВПК-виробники постачали продукцію до РФ через юрисдикції, у яких ігнорування торговельних обмежень є, наприклад, адміністративним правопорушенням.

Цю шпаринку Європейська комісія ліквідувала на початку грудня, коли ухвалила рішення, що обхід санкцій є кримінальним злочином, який каратиметься позбавленням волі від п’яти років та штрафом у розмірі 5% від світового обороту компанії.

Навряд чи Брюссель поліпшував би законодавство, якби – здебільшого, з України – не лунали гучні голоси, що санкційна політика не працює.

Зрештою, публічне покарання (кримінальне, фінансове, репутаційне) європейських компаній стане уроком і для інших корпорацій, які вбачають у нападі Росії на Україну можливість позапланового заробітку та, відповідно, щедрих новорічних бонусів.

  Високотехнологічні компоненти, які виробляють американська компанія Texas Instruments та канадська Tallysman Wireless, виявлені в іранському "аеромопеді" Shahed-136, який Росія застосовує для атак на українську енергетичну інфраструктуру.