Кримський сценарій у Косові. Як Путін розпалює війну в центрі Європи

Для цього затіває в Європі нову війну Колишній начальник військової розвідки США та відома науковиця написали для Foreing Affairs важливу статтю про ще один неврівноважений стартап фюрера — другу гарячу точку на європейському континенті. А згадуючи про Ізраїль, то вже третю.

"У центрі Європи назріває великий вибух", — заявив міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, натякаючи на Сербію та Косово.

Аби точно бахнуло, Кремль підігріває етнічний та релігійний конфлікти між двома країнами, постачає сербському режиму зброю та водночас присадив його на голку дешевих газу та нафти. Наприкінці вересня Сербія вкотре розгорнула війська та важку техніку на кордоні з Косово.

"Температура" нинішнього конфлікту виходить за межі традиційної напруженості минулих років. Провідником кремлівської політики є президент Сербії Александар Вучич, затятий сербський націоналіст.

Під час балканських воєн часів розпаду Югославії він був міністром інформації в команді Слободана Мілошевича. "Слобо" помер у в'язниці Міжнародного кримінального суду до винесення вироку, тоді як Вучич зміг інтегруватися у сучасну сербську політику.

Нинішній лідер Сербії збирається реалізувати в Косово "кримський сценарій": уникаючи широкомасштабного вторгнення, Вучич (за твердженням уряду Косово) може використати "зелених чоловічків", щоб захопити контроль над північним Косово, як це зробив путін у Криму.

Мета — дестабілізація країни та приниження НАТО.

Виконуючи "домашнє завдання" Кремля, Вучич отримує і власну політичну вигоду від хаосу на Балканах — відволікає увагу від власних внутрішньополітичних проблем, придушує антиурядові протести та розправляється із "кольоровими революціями" у зародку.

Також він торгується з країнами Заходу, обіцяючи послабити напруженість, якщо Захід знову дасть грошей. Московія розглядає Балкани як вразливе підчерев'я Європи, а бункерний верховнокомандувач претендує на роль учасника переговорів щодо конфлікту на Балканах.

Розрахунок — отримати важелі впливу на західні держави. Зрештою, якщо мир на Балканах залежатиме від Путіна, чиновникам НАТО, можливо, доведеться піти на поступки Москві, якщо вони хочуть уникнути війни.

Підштовхнувши Балкани до межі, він також сподівається показати, що НАТО є паперовим тигром і не діятиме, коли буде така потреба.

Навіть якщо НАТО дасть відсіч Сербії, Путін все одно може перемогти: відкривши інший фронт, Захід матиме менше можливостей допомагати Україні, — Foreing Affairs.

У Кремля є й інші причини підтримувати хаос на Балканах: він використовує так званий косовський прецедент, щоб захистити своє незаконне вторгнення в Україну. Мовляв, анексія українських територій виправдана незалежністю Косово.

Іронія в тому, що Московія не визнає незалежність Приштини. Вучич навернутий Путіним в імперіалістичну віру. Обоє є провідниками "традиційних культурних цінностей", виступають за консервативне християнство і проти ліберального Заходу.

У Сербії толерується створення "сербського світу" — балканського еквівалента путінського "рускаво міра" — покликаного об’єднати всіх сербів, зокрема в Косові, у спільній сербській культурній структурі.

Обидві держави навіть мають фундаментальні міфи, вкорінені в територіях, які вони хотіли б захопити. Поява ще одного майданчика великої війни стала б великим подарунком для Путіна, який хоче, щоб Захід відвернув свою увагу від Києва.

Аби захистити Європу та зупинити Кремль, важливо, щоб НАТО зміцнила свій балканський фланг прямо зараз, доки витрати на це все ще невисокі. Інакше Вучич продовжить "тестувати" Альянс, намагаючись довести його беззубість.