Всі карти в руках у Китаю: як Сі Цзіньпін перетворився на головного гравця, а Росія — на його васала

Отже, парад у Москві й загалом візит Сі Цзіньпіна (чи Дзіньпіна, за новим українським правописом) зафіксували політичну реальність: Росія є васалом Китаю, сателітною країною, яка існує виключно в орбіті старшого брата.

На відміну від Орбана і Фіцо, які ще можуть маневрувати між Брюсселем, Москвою і Вашингтоном; на відміну від країн Центральної Азії, які можуть балансувати між Москвою і Пекіном, — Путіну нема де маневрувати, нема між ким балансувати.

Гра у багатополярний світ закінчилася для Росії глухим кутом. Як і передбачалося ще у 2022, на арену виходить гравець, в руках якого всі карти. Вони там були давно, але мало мину́ти три кривавих роки.

Китай має сказати своє слово, але яким воно буде? Стратегічна мета Китаю — світове домінування, замасковане під назвою "Спільнота спільної долі людства".

Ця ідея, яка є офіційною зовнішньополітичною доктриною Китаю, ґрунтується на розумінні, що світ стоїть перед глобальними викликами, які неможливо розв'язати поодинці, тож краще з ними впоратися спільно під керівництвом старшого брата, найсильнішого й наймудрішого.

Хто цей старший брат, здогадайтеся. (Загалом китайський погляд на світ полягає в тому, що Китай завжди був провідною цивілізацією людства, але його принизливо зігнали з цієї позиції в останні 200 років, й ось тепер він повертається на своє законне місце.

Це не відповідає дійсності: Китай був провідною цивілізацією протягом 1200 років, умовно з 550 до 1750, але решту часу протягом більш-менш дослідженої 15-тисячолітньої історії людства він пас задніх.

) Чи потрібна Китаю перемога Росії? Ні, не потрібна, бо це означатиме посилення Росії, набуття нею більшого статусу, а також закріплення в міжнародній практиці права сильних змінювати кордони слабких. Це Китаю не потрібно.

Чи потрібна Китаю поразка Росії? Ні, бо це означає посилення західного світу, частиною якого безумовно є Україна.

Російська поразка також означає ймовірний розпад Росії, після чого різні її частини намагатимуться дистанціюватися від Китаю (тюркські та монгольські народи його бояться й ненавидять), хоча якісь інші частини радо падатимуть в китайські обійми.

То, може, Китаю потрібно нескінчене продовження війни? Ні, бо це збільшує ризики на тлі негативної економічної динаміки. То який же варіант є найкращим для Китаю? А той, що маємо зараз. Війна продовжується, але ніхто не перемагає.

Війна продовжується, але ресурси для ведення війни вичерпуються. А водночас всі бояться ескалації, і це штовхає слабких в обійми Китаю, а сильних примушує робити помилки.

В інтересах Китаю Росія слабка, але агресивна; цілісна, але цілковито залежна; війна нескінчена, але не гаряча; можливість керувати невизначеністю й позбавити інших такої можливості; можливість використовувати Росію як таран, але залишатися за лаштунками, збираючи здобич.

З цієї точки зору, для Китаю все складається якомога краще: Ключові китайські проблеми: Тож китайська стратегія щодо Росії поєднуватиме: Як тоді виглядає український інтерес? В наших інтересах, щоб Росія розвалилася й не могла служити китайським інструментом, але щоб це сталося акуратно й не хаотично, до того, як Китай візьме все під контроль.