70 років зберігав секрети: японський ветеран розповів про експерименти під час Другої світової війни

Хідео Сімідзу було лише 14 років, коли він став служити на сумнозвісному об'єкті Загону 731, де проводили експерименти над цивільними і військовополоненими.

93-річний Хідео Сімідзу понад 70 років зберігав таємниці Загону 731 — спеціального загону японської армії, який під час Другої Світової війни займався дослідженнями в галузі біологічної зброї, проводячи досліди на живих людях.

93-річному чоловікові було всього 14, коли під час Другої світової війни його призвали кадетом у місто Харбін, на території тодішньої окупованої японцями Маньчжурії. Про це пише Daily Mail.

Понад 3000 осіб — здебільшого китайські громадяни, а також радянські, британські та американські військовополонені — були живцем препаровані, заражені бубонною чумою і використані в якості піддослідних кроликів для лікування обморожень у жахливих лабораторіях тортур.

Через десятиліття фотографії його онуків і правнуків нагадали Сімідзу обличчя багатьох жертв, з якими він зіткнувся на бійні Загону 731.

Він приховував своє минуле від своїх рідних і друзів, але зрозумів, що повинен порушити клятву, дану після війни, коли відвідав руїни об'єктів Загону 731 у китайському місті Харбін. Хідео Шімідзу завербували 1945 року, коли він був кадетом-підлітком.

Загін 731 діяв у 1936 році в сучасному Харбіні, на північному сході Китаю. Цілий комплекс був побудований для Японської імператорської армії для проведення досліджень у галузі біологічної зброї, можливостей зброї та меж людського тіла.

Спочатку всі експерименти приховувалися, а комплекс будівель спочатку називали лісопилкою, а потім водоочисною станцією. Людей, над якими проводили досліди, у Загоні 731 називали "маруто", або "колода" японською.

"Стільки "маруто" загинуло, скільки японських солдатів? Я часто задаюся питанням, чому Загін 731 зробив стільки зла?" — каже Сімідзу.

Шімідзу опинився на об'єкті Загону 731 наприкінці березня 1945 року, всього за кілька місяців до закінчення війни, як "технік на випробувальному терміні". Залишилася фотографія Шімідзу, кадета-підлітка у формі разом зі своїми товаришами, коли він вступив до армії.

Його колишній учитель спонукав його зайнятися цією роботою через його здібності до декоративно-прикладного мистецтва. "Я нічого не знав про те, що таке армія і чим конкретно вона займається", — сказав він у недавньому інтерв'ю.

Він очікував, що його відправлять на фабрику, але натомість його і п'ятьох інших хлопчиків з його села відправили потягом до Китаю, щоб почати роботу в лабораторіях Загону 731.

Він каже, що навіть зараз йому сняться кошмари про той день у липні 1945 року, коли його відвезли в кімнату для зразків в аудиторії на другому поверсі будівлі.

За його словами, кімната була заставлена банками, деякі заввишки з дорослу людину, у кожній з яких були частини людського тіла, консервовані у формаліні. "Були діти; їх десять чи двадцять, а може, й більше. Я був приголомшений.

Я подумав: "Як вони могли зробити таке з маленькою дитиною?", — за словами Сімідзу, він почав ридати, а його супровідник нічого не сказав. "Я думаю, вони взяли мене туди, тому що хотіли побачити мою реакцію.

Усе, про що я міг думати, це: "Що вони змусять мене робити?", — незабаром Шімідзу зрозумів, що його хотіли навчати робити розтини. Але війна закінчилася через кілька тижнів, після бомбардування Нагасакі та Хіросіми.

Шімідзу викликали до табірної в'язниці, яку прозвали "дерев'яною хатиною", щоб він поховав згорілі кістки вбитих ув'язнених, намагаючись приховати злочини підрозділу.

У серпні радянські війська вторглися в колишню Маньчжурію, і він та інші члени загону відступили назад до Японії. Солдатам і технікам дали ціанід і наказали накласти на себе руки, а не потрапити в полон.

Повернувшись до Японії, Шімідзу ніколи не розповідав про те, що він бачив або чув у таборі вбивств. Сьогодні це місце, що стало музеєм, повторює багато страшних рис колишнього нацистського табору смерті з його занедбаними залізничними коліями і примарними будівлями.

В одній будівлі досі стоять ряди кліток, у яких утримувалися гігантські щури, яких японські лікарі використовували для зараження бубонною чумою.

Жахлива хвороба пізніше поширилася на сотні тисяч китайців, коли в селах під час експериментів з біохімічної війни закидали бліх-переносників чуми. До речі, Сіро Ісії, голова Загону 731, не зазнав жодного покарання за свої злочини, він отримав судовий імунітет.

Його місцезнаходження приховувалося, він помер тільки 1959 року. Незважаючи на неспростовні докази злочинів японської імператорської армії, багато хто в Японії, як і раніше, відмовляється вірити Шімідзу.

В Інтернеті він зазнавав образ з боку правих націоналістів, які відмовлялися визнати, що японські війська могли поводитися таким ганебним чином.

Відповідаючи на їхні претензії, Сімідзу сказав газеті Asahi Shimbun: "Вони не знають, які жахливі речі зробила Японія з людьми в іншій країні. Що б мені не говорили люди, я маю продовжувати говорити правду, інакше майбутні покоління будуть позбавлені можливості дізнатися про це".