Три шляхи для Трампа: чому для президента США може бути важливим схвалення Путіна

Не знаю, як Трамп собі уявляв, що поведе Америку до сяючих висот ізоляціонізму, адже це повністю суперечить його психологічній структурі. Його Америка Great Again — насправді the Greatest, номер один у всьому цьому світі.

Ну ось зараз він розкатав демократів на виборах, довів, що він крутіший, більший, єдиний, неповторний, обраний богом.

А далі що? Де він братиме цілі для своїх нескінченних нарцисичних перегонів за найвищим ступенем у всьому? Трамп учора, звісно, написав капслоком, що Америка нічого спільного із ситуацією в Сирії не має, це нехай росіяни самі розгрібають наслідки.

Але у Трампа форма важливіша за зміст, а форма тут — капслок. Звичайно, йому доведеться зустріти той виклик, яким Путін з моменту своєї Мюнхенської промови тицяє в обличчя Штатам і від якого вже не відкрутитися.

Ну, тобто, може і втертися за підсумком, заплативши непомірно високу психологічну ціну — почуття сорому від невдачі у таких людей може бути вкрай руйнівним. Але спочатку доведеться вступити в сутичку.

Загалом, у Трампа три шляхи — перемогти Путіна, програти і просрати все, або програти, але пробувати вдавати, що це не його гра взагалі-то була із самого початку (тобто теж просрати). І зараз усі три шляхи виглядають рівноцінними.

Ризик ще й у тому, що особистості, подібні до Трампа, женуться за перевагою не просто так, а щоб заслужити нарешті схвалення когось по-справжньому значущого. У Трампа це, найімовірніше, батько, для якого його сини ніколи не були достатньо хорошими.

І вразливість обраного американського президента в тому, що жага схвалення цього "когось" іноді заглушає всі інші наміри і цілі.

З причин, які з України складно зрозуміти і тим паче пробачити, Трамп може шукати путінського схвалення, ніби воно має ту саму непробивну силу, об яку Трамп бився і, можна припустити, розіб'ється в дитинстві та юності.