НАТО - 75 років: визначні події в історії Альясну від навчань з РФ до підтримки України

За десятиліття існування Альянсу відбулося багато подій: бомбардування Югославії, конфлікт між країнами-членами, тісне співробітництво з РФ, а також повна зміна підходу до оборони через повномасштабну війну. 4 квітня 1949 року створився найстаріший оборонний Альянс.

Спершу в нього вступило 12 країн, а зараз він налічує 32 країни з потенційним приєднанням України і Грузії. Фокус підготував матеріал до 75-ї річниці НАТО про найвизначніші події в історії Альянсу.

Після завершення Другої світової війни світ стояв перед новими викликами безпеки. Декілька років між західними країнами тривали секретні переговори щодо блоків і союзів. Це завершилося тим, що 4 квітня 1949 року підписали Північноатлантичний договір.

Він зобовʼязував кожну країну-члена Альянсу обороняти союзника у випадку нападу. Остаточна ратифікація договору відбулася 24 серпня 1949 року. З того часу блок розширювався, але не можна сказати, що там не було конфліктів. Станом на 2024 рік в Альянс входить 32 країни.

Попри присутність Греції та Туреччини в НАТО між двома країнами дуже напружені стосунки. Час від часу напруженість зростає і Анкара з Афінами бувають за крок до бойових дій. Почався конфлікт між Грецією і Туреччиною ще раніше, до Другої світової війни.

Новим етапом стала війна за Кіпр. Кіпр — це острів в Середземному морі, на якому проживають турки-кіпріоти і греки-кіпріоти. Конфлікт спалахнув на тлі того, хто буде контролювати острів.

Кіпріоти-греки хотіли зʼєднання з Грецією, а Туреччина хотіла "захистити" турків-кіпріотів після перевороту, який підтримала Греція. У підсумку за острів спалахнули справжні бойові дії.

Туреччина висадила контингент у 1974 році й острів з того часу фактично поділений на дві частини. Перша — міжнародно визнана Республіка Кіпр. Друга — Республіка Північний Кіпр, яку визнає лише Туреччина.

Роль НАТО у розвʼязанні конфлікту майже відсутня через те, що всі рішення Альянсу приймаються згодою всіх країн-членів. Тим паче у 1970-х роках ще існував Радянський Союз, тому НАТО не намагалося ввести санкції проти Туреччини або Греції.

Зараз тертя між Грецією та Туреччиною час від часу відбуваються, але вже не доходить до застосування збройних сил. Проте політики не нехтують випади в сторону один одного.

На початку 1990-х роках на теренах сучасної Боснії та Герцеговини, Сербії, Косово і Північній Македонії розгортається кривава війна. Натівські сили вперше у своїй історії брали участь в бойових діях.

Агресором виступав режим Слободана Мілошевича в Сербії, який не хотів давати незалежності країнам. Альянс поставив умови Мілошевичу: вивести з Косова сербів, ввести миротворців і повернути до краю біженців. В іншому випадку військові пригрозили повітряними ударами.

Диктатор не пішов на умови, тому НАТО завдали ракетних ударів. Вважалося, що Повітряні сили за кілька діб бомбардувань змусять Мілошевича сісти за стіл переговорів. Проте конфлікт лише посилився.

Врешті-решт у червні 1999 році, коли унаслідок бомбардувань загинуло близько 500 цивільних людей, Мілошевич дав згоду на введення міжнародних військ в Косово. У підсумку війни Мілошевич був переданий до суду в Гаазі, де помер.

Його звинувачували у воєнних злочинах і злочинах проти людяності в Косові. Через два роки у 2008 році Косово проголосила незалежність. Її визнає 102 країни-члени ООН зі 193, але близько 80 країн цього не зробили.

Серед них і Україна, проте це не заважає зараз оголошувати військову допомогу Косово українській державі. Також у Косово знаходиться близько 4000 військових з натівської коаліції.

В серпні 2003 року Альянс взяв на себе командування Міжнародними силами сприяння безпеці в Афганістані через терористичні атаки на США 11 вересня 2001 року. Контингент військ вивели у 2021 році, коли рішення про це прийняли Сполучені Штати.

Зараз Афганістан знаходиться під контролем Талібану. Як пишуть на сайті НАТО, члени Альянсу не знали, що у 2003-2006 роках повстанці виявляться стійкішими.

Операція НАТО передбачала навчання Афганської національної армії, допомагали тренувати Афганську нацполіцію і підтримку ширших зусиль зі стабілізації ситуації в країні.

Врешті-решт, НАТО вивели війська з Афганістану й країна рухнула в руки талібів з таких причин: За останні 20 років ставлення до Росії кардинально змінилось. Раніше з Москвою були дуже тісні стосунки, проводилися спільні навчання.

РФ була частиною програми Партнерство заради миру. Також у 2002 році було створено Рада Росія — НАТО для роботи з питань безпеки та спільних проєктів. Після початку російсько-української війни все кардинально змінились.

Росія стала головною загрозою для Альянсу, а після 24 лютого 2022 року історично нейтральні Швеція та Фінляндія подали заявки на вступ в НАТО і вже є частиною Північноатлантичного альянсу. Їхнє рішення є свідченням більш глобальних змін всередині Альянсу.

Російська агресія спонукала змінити підхід до бачення безпеки серед країн-членів. Якщо раніше тактика передбачала втрату певних територій допоки військові готували сили, то тепер битва розпочнеться з перших метрів будь-якої з 32 держав.

На східних флангах НАТО формуються нові частини й вони постійно перебувають в Латвії, Литві, Естонії, Польщі та Румунії. З приєднанням Швеції і Фінляндії до НАТО Балтійське море фактично стало внутрішнім.

Баланс сил продовжує змінюватися, а Фінляндія безстроково закриває кордон з Росією. Питання вступу Україна до НАТО залишається відкритим. Альянс багато років стверджує, що двері для Києва відкриті, але треба виконати умови.

Найближче до вступу Україна була у 2008 році, коли планувалося підписання Плану дій щодо членства (ПДЧ). Проте на західних політиків натиснув Володимир Путін. Замість ПДЧ Україна отримала обіцянку, що двері відкриті.

В умовах повномасштабної війни Україна не вступить в НАТО через відсутність консенсусу серед країн-членів. Проте всі згодні, що Україна стане членом Альянсу. "Як було заявлено союзниками у Вільнюсі, Україна буде членом НАТО.

Для нас питання в тому, щоб мати добрий і чіткий маршрут для досягнення такого результату.

І я вважаю, що саміт НАТО до 75-ї річниці справді буде дуже конкретно зосереджений на тому, як ми можемо визначити цей маршрут, або, інакше кажучи, міст – необхідний міст, щоб Україна могла стати членом НАТО", – сказав Блінкен 2 квітня на пресконференції у Парижі.