Російські очі в стратосфері: що відомо про рідкісний літак М-55 "Геофізика" (фото)

Платформою може виступити М-55, який буде оснащений радіолокаційною, радіотехнічною або оптико-електронною системами розвідки. Українські військові експерти звернули увагу на літак М-55 "Геофізика", який може бути застосований російськими ПКС як розвідувальна машина.

Для виконання таких завдань, літак оснащений контейнерами для спеціальної апаратури — радіотехнічної розвідки УКР-РТ і радіоелектронної розвідки УКР-РЛ.

У зв'язку з цим Фокус з'ясовував, який потенціал у сфері військового застосування може мати авіасудно, історія створення якого бере свій початок у далекому 1967 році.

Аналітики припустили, що противник може використовувати М-55 "Геофізика" як своєрідну літаючу лабораторію, оскільки встановлене на ньому обладнання, яке пройде тестування, може бути інтегровано з іншими зразками тактичної авіації РФ.

Для цього російська машина володіє важливими властивостями — це висота польоту з практичною стелею у 21 550 м, і дальність польоту, яка досягає 1 315 км.

У 1967 радянське керівництво поставило завдання перед колективом Жуковського експериментального машинобудівного заводу (ЕМЗ) та його керівником Володимиром М'ясищевим — розробити засоби для ведення ефективної боротьби з різного роду висотними автоматичними дрейфуючими аеростатами.

Річ у тім, що на початку Холодної війни такі апарати приносили СРСР чимало неприємностей — аеростати залітали на територію Союзу і безкарно вели шпигунську діяльність.

Їхній невеликий розмір і мала швидкість польоту ускладнювали перехоплення засобами ППО, якими володів Союз на той час.

Тому для вирішення цього завдання М'ясищев запропонував створити спеціальний літак для польоту на великій висоті — до 25 км, який міг би нести на борту спеціальні електронно-оптичні засоби для виявлення аеростатів супротивника і відповідне озброєння для знищення аеростатів.

Однак робота над проєктом не йшла швидко, і виробництво першої машини розпочалося тільки 1974 року, а перший екземпляр з індексом М-17 з'явився ще через чотири роки — 1978-го. Машина отримала цивільний номер СРСР-17100 і розмальовку "Аерофлоту".

Перший політ зразка відбувся 24 грудня 1978 року і закінчився трагічно. Під час заходу на посадку в умовах поганої видимості машина зачепилася крилом за замет і розбилася, при цьому загинув льотчик-випробувач Кір Чорнобровкін.

Тим часом час минав і до 1980 року актуальність М-17 практично було втрачено. З цієї причини було ухвалено рішення створити на базі М-17 висотний розвідувально-ударний комплекс.

Він мав складатися з наземного пункту управління, ракетного комплексу класу "земля-земля" і розвідувального літака. Таким чином було створено прототип М-17РМ, який здійснив свій перший політ 16 серпня 1988 року. Незабаром машина отримала назву М-55 "Геофізика".

Аеродинамічне компонування літака виконане за двоблочною схемою. Апарат має центральну фюзеляжну гондолу з консолями крил, які пов'язані між собою П-подібним хвостовим оперенням.

У центрі гондоли розташована кабіна льотчика, прицільно-навігаційне обладнання, а також силова установка з бічними повітрозабірниками. Передбачено встановлення гарматного озброєння.

Уся хвостова частина фюзеляжу являє собою моторний відсік, де розташовуються два двоконтурні високоекономічні двигуни Д-30В12. У середині 90-х літак М-55 виконав кілька польотів. Зокрема машина з 2 т вантажу на борту змогла піднятися на висоту 21360 м.

На такій висоті вона протрималася протягом 22 хв 14 сек. У 1996 році на борту М-55 було встановлено науково-дослідну апаратуру, створену в рамках міжнародної програми Airborne Polar Experiment (АРЕ). Вона поміщалася у відсік під кабіною довжиною 5,5 м.

Але пізніше М-55 отримав два спеціальних підкрильних контейнери, — у лівому розмістилася апаратура SIOUX для вимірювання атмосферної концентрації оксидів азоту, у правому — апаратура HALOX-A для вимірювання концентрації хлор- і бром-вмісних сполук в атмосфері.

Перша наукова експедиція за участю М-55 "Геофізика" відбулася в грудні 1996 р. , а через місяць літак взяв участь у програмі дослідження атмосфери Арктики APE-POLECAT.

Оскільки літак діє фактично в стратосфері, пілоти були в герметичних висотних костюмах, до яких під'єднано систему подачі кисню.

Літак у рамках програми провів у повітрі близько 45 годин, за які вивчали полярні стратосферні хмари, "озонову діру" і гравітаційні хвилі в районах Скандинавії та арктичної частини території РФ.

На початку листопада стало відомо, що російські інженери почали роботи зі створення для військових нового розвідувально-ударного комплексу (РУК), в основі якого лежить літак, здатний виконувати завдання на великих висотах.

Як платформу обрали М-55, який буде оснащений радіолокаційною, радіотехнічною або оптико-електронною системами розвідки.

У результаті російська армія може отримати фактично розвідувальний комплекс, який буде здатний наводити на цілі такі ракетні системи, як РСЗВ "Смерч", "Торнадо-С" з високоточними боєприпасами, а також тактичні комплекси "Іскандер".

Крім того, цілевказівки отримають і машини фронтової авіації, включно з вертолітними підрозділами, на озброєнні яких стоять ракети ЛМУР, а також кораблі-носії "Калібрів".