За два тижні, присвячені штурму Авдіївки, російська армія втратила танків і бронемашин більше, ніж за кожен із попередніх 11 місяців.
І якщо спочатку можна було розцінювати цей наступ так само, як літні рухи біля Куп'янська (захід, покликаний відволікти наші резерви), то після низки кадрів із палаючим залізом і наполегливого повторення атак колонами стало зрозуміло, що це спроба оточити і взяти.
На мою думку, усе це має не військове значення, а політичне. Путін уже місяці три бубонить, що український наступ на півдні провалився.
І якби російській армії вдалося взяти Авдіївку штурмом, він ніби поставив би жирну крапку — мовляв, нетямущі хохли 4 місяці мучилися, а ми дмухнули-плюхнули, і Авдіївка наша. Тому сили накопичили і кинули в атаку божевільні. Кинули проти одного з найбільш укріплених районів.
Тобто явно хотіли закидати шапками. Думаю, тут зіграв свою роль той самий "зіпсований телефон", яким інформація про бойові дії доходить від фронту до Кремля.
Я ні на секунду не сумніваюся, що Путін реально вірить у співвідношення втрат 8 до 1 на користь Росії та інші казки про знищення "Хаймарсів" вагонами.
А якщо у всяке таке вірити, неминуче створюється відчуття, що українська армія вже закінчується, а російська бадьора і всемогутня. І тоді можна відправляти колони в самовбивчі атаки. Тепер же, коли бліцкригу не вийшло, зупинити цей згубний наступ не виходить. Не по-пацанськи.
І чим усе це закінчиться, поки неясно. Піррова перемога — це коли ти досягаєш перемоги в локальній битві, але такою ціною, яка призводить до загальної поразки.
Прогнози робити я не можу, але ніхто мені не заборонить сподіватися, що спроба взяття Авдіївки закінчиться для російської армії пірровою "не перемогою". Що й Авдіївку їм узяти не вдасться, і сил вони витратять стільки, що це відгукнеться в масштабах усієї війни.
Всі права захищені IN-Ukraine.info - 2022