Письменник-воїн ЗСУ Павло Белянський (Паштет): Коли стало несила під обстрілом ми... заспівали

Популярний столичний письменник, блогер і солдат Павло Белянський (Паштет) в інтерв'ю Фокусу поділився цікавими фронтовими замальовками і спостереженнями — частина з них буде в його новій книзі "Життя починається", яку він готує до публікації.

Він розповів нам, які відчувають почуття цивільні люди, вперше потрапивши на фронт, як важливо сьогодні не розслаблятися, бо кривавий ворог ще сильний, і що Павло співав із солдатами на передовій, коли під щільним обстрілом ставало зовсім не під силу.

"Ворог прийшов у мою країну зі зброєю в руках. Тут пряма аналогія з бандитом, який вдерся в твій будинок зі зброєю і хоче тебе вбити. А ти його вбив у відповідь. Яке до нього ставлення? Не ліз би до мене і тобі б нічого не було. Віч-на-віч, щоправда, я не стикався. Але чув їх.

Іноді ми навіть перекрикувалися. Бувало, вони увімкнуть музику, а ми їм кричимо: "Що ви слухаєте лайно різне?!" — вони заводили свій довбаний шансон. А ми їм включали свою добірку: "Жадан і собаки", ТНМК, Kozak System. Був такий випадок: по нас уже другу годину молотила артилерія.

Навколо вибухи. У тебе від вибухових хвиль болить усе тіло. Не тільки вуха, у тебе реально вже кишки болять: снаряди і міни прилітали близько до бліндажа. Перебуваєш на межі нервового зриву. Я дістав свій телефон.

Хоча мобільний на позицію заборонено брати: тебе можуть вирахувати за сигналом — це питання безпеки. Тому він у мене був у режимі "польоту в літаку". Коли нам стало важко на позиції я увімкнув на телефоні наші улюблені пісні.

І пацани стали підспівувати: ми співали "Червону калину", "Марш українських націоналістів" ("Ми йдемо в бій переможним ходом"). Навколо снаряди лопаються, а ми — співаємо! І скажу: нам це допомогло психологічно.