Після війни Україна буде дуже бідною країною, в багатьох аспектах залежною від зовнішньої підтримки. Зараз вже багато хто говорить про кінець війни, хоча до нього, на жаль, ще дуже далеко. Але тема вже обговорюється, тому дозволю собі кілька думок вголос.
Отже, коли ми говоримо про гарантії безпеки не взагалі, а з точки зору реальних можливостей, ми маємо виходити саме з того, що ми будемо бідною і багато в чому залежною від партнерів країною.
Як на мене, є всього три варіанти забезпечення безпеки: Перший варіант зараз виглядає міфічно, з огляду на те, що нам прямим текстом говорить Трамп про НАТО. Третій варіант — це пастка, в яку Росія хоче нас заштовхнути. Як на мене, другий варіант поки є найреалістичнішим.
Але реалізація цього регіонального союзу (давайте згадаємо ідею Британії про союз в трикутнику Британія, Польща, Україна) неможлива без серйозної кооперації з НАТО і країнами НАТО в питаннях побудови нашого ВПК, забезпечення нас розвідданими, технологіями, обміном інформації і т.
д. Тому, коли ми говоримо про мирні переговори, нам, напевне, треба виходити з цих реалій і виставляти саме ці червоні лінії, які більш важливі, ніж просто впиратися в НАТО як єдиний інструмент.
Підсумовуючи, нам дуже важливо не допустити кілька речей: Все інше — переважно вторинне. А Мюнхенська безпекова конференція — це та площадка, де можна спробувати створити коаліцію на підтримку цих червоних ліній.
Українська
English
USA
Français
Deutsch
Italiano
Polski
Čeština
Español
Slovensku
