Мирні переговори з Росією. Як і навіщо Туреччина та Захід нас до них схиляють

Їх просувають президент Туреччини Ердоган і голова ООН Гутерреш, підтримують канцлер Шольц і президент Макрон. Та й із Вашингтона останнім часом теж надходять подібні сигнали". Думка. Ми . Ми з України З першого дня війни Фокус ні на хвилину не припиняв роботу.

Наша команда вважає своїм обов'язком інформувати читача про те, що відбувається, збирати й аналізувати факти, протистояти ворожій пропаганді. Сьогодні Фокус потребує вашої підтримки, щоб продовжувати свою місію. Дякуємо за те, що ви з нами. Резон Кремля очевидний.

Там хотіли б отримати паузу, яку використали б для прихованої мобілізації (у тому числі й за рахунок добровільно-примусового переведення призовників на контракт), розконсервації радянської військової техніки, закупівлі безпілотників і того, що вдасться закупити.

А під галас спробують виторгувати пом'якшення якихось санкцій, зокрема в енергетичній сфері. Щоб потім із новими силами продовжити агресію проти України. Є свої резони й у нашого військово-політичного керівництва.

Насамперед, нам потрібні масові постачання техніки та боєприпасів. Необхідну кількість може забезпечити саме ленд-ліз, оскільки вільні запаси озброєння, які можна передати Україні, поступово вичерпуються. А на виробництво озброєння потрібен час, який завжди в дефіциті.

Переговори до такої можливості сприяють. Крім того, мирні переговори дають нехай примарну, але надію, що вдасться уникнути знищення нашої енергетичної інфраструктури. А ця тема надзвичайно турбує нашу владу.

До речі, складнощі з електрикою не завадять транспортуванню озброєння, оскільки воно здійснюватиметься на тепловозній тязі. А от із пасажирськими перевезеннями можуть бути проблеми. Якщо резони є в обох сторін, то мирні переговори можуть відбутися.

І я не став би надто сподіватися на різкі заяви наших керівників, що жодних переговорів до повної деокупації України: одна справа — політичні гасла для мотивації, інша — військово-технологічні реалії. Тим більше, в умовах повної залежності від західних постачань.

У межах потенційного перемир'я Росія готова піти з окупованих територій півдня України на мало прийнятних для нас умовах. І навіть забратися з Донбасу — на зовсім неприйнятних умовах. А Крим вивести за дужки та взагалі не обговорювати.

При цьому треба чітко розуміти, що свого часу недоімперія обов'язково порушить усі домовленості й продовжить агресію, звинувативши в порушенні Україну, НАТО й підземних рептилоїдів.

Своєрідним типу приємним соусом до таких переговорів будуть чутки про те, що Путін поступово відходить від влади, передаючи її якимось "прагматикам" у Кремлі, які бажають відновлення стосунків із цивілізованим світом. Групі Патрушева, зокрема.

Навіть якщо переговори почнуться, то вони неминуче зайдуть у глухий кут. Максимум чого можна досягти — це вирішення окремих гуманітарних питань: обмін полоненими, коридори для біженців, умовна демілітаризація навколо Запорізької АЕС. Та й то навряд.