Уроки Сталіна через 80 років? Як руйнується воєнна стратегія Путіна

Це було майже рівно за 80 років до того, як Володимир Путін розпочав війну проти України Наказ Сталіна було адресовано «товаришам червоноармійцям і червонофлотцям, командирам і політпрацівникам, партизанам і партизанкам».

Вісім місяців тому, зазначав він, «фашистська Німеччина віроломно напала на нашу країну, грубо порушивши договір про ненапад». Відео дня Противник, згадував він, «очікував, що за першого ж удару Червона Армія буде розбита і втратить здатність до опору.

Але ворог сильно прорахувався. Через раптовість нападу «Червона Армія була змушена відступити та евакуювати частину нашої території», але водночас «вимотала сили противника і завдала йому тяжких ударів». Потім, під час війни, вона змогла освіжитися і набратися сил.

Зокрема, вона «завдала поразки німецько-фашистським військам, які загрожували оточити радянську столицю». Коли початкові атаки німців було придушено, настав важливий момент.

Тепер німці вже не мають тієї військової переваги, яку вони мали в перші місяці війни завдяки своєму віроломному і раптовому нападу. Імпульс несподіванки та раптовості, що становили резервні сили німецько-фашистських військ, повністю витрачено".

Це призвело до того, що радянські пропагандисти незабаром назвали великим внеском Сталіна у стратегічну думку: «Таким чином, ліквідовано нерівність в умовах ведення війни, створену раптовістю німецько-фашистського нападу.

Відтепер результат війни вирішуватиметься не таким другорядним чинником, як раптовість, а такими постійно діючими чинниками, як сила тилу, моральний стан армії, кількість і якість дивізій, озброєння армії, організаторські здібності командувачів армії».

Будучи марксистом-ленінцем, Сталін прагнув подати війну як змагання конкурентних соціально-економічних систем, але це означало, що в кінцевому підсумку виявляться їхні основні сильні та слабкі сторони.

Ось чому його список постійно діючих факторів очолила «сила тилу», а потім «моральний дух армії», перш ніж перейти до базових військових можливостей.

Оскільки саме ці фактори визначали результат війни, інші — як-от раптовість, — можна було відкинути як ті, що мають лише тимчасове значення.

Це мало додаткову перевагу, оскільки дозволяло йому уникнути закидів за те, що не дослухався численних попереджень про неминуче вторгнення, які до цього отримував.

Остаточний радянський тріумф дозволив перетворити проникливість Сталіна на геніальне докладання наукової думки, якому не наважиться суперечити жоден генерал. Тільки після його смерті в 1953 р.

радянські військові теоретики спочатку обережно, а потім упевненіше вказували на те, що в ядерний вік було б нерозумно скидати з рахунків значення раптовості, відзначаючи водночас шаблонний характер цих постійних факторів і явну відсутність уваги до військового мистецтва.