Путін готовий заплатити будь-яку ціну за Україну. Чому для Заходу найдешевший варіант — покінчити з диктатором

Хоча ціна перемоги над Росією в Україні, за загальним визнанням, висока, ціна зупинки Путіна тільки зросте в тому разі, якщо його вторгненню вдасться домогтися успіху, пише у своїй колонці для Atlantic Council журналіст Іван Верстюк. Захід має зрозуміти: скупий платить двічі.

Поки члени Конгресу США продовжують обговорювати майбутнє підтримки України з боку своєї країни, президент США Джо Байден нагадав усім про прагматичний аргумент на користь продовження військової допомоги.

"Якщо ми відійдемо від сьогоднішніх проблем, ризик конфлікту може поширитися, а витрати на їхнє розв'язання тільки зростатимуть", — написав Байден у своїй статті у Washington Post від 18 листопада.

— "За двома світовими війнами минулого століття ми знаємо, що, коли агресія в Європі залишається без відповіді, криза не згасає сама по собі. Це безпосередньо залучає Америку. Ось чому наші зобов'язання перед Україною сьогодні — це інвестиції в нашу власну безпеку.

Це запобіжить ширшому конфлікту завтра". У той час, коли політики по обидва боки Атлантики дедалі більше стурбовані високою ціною озброєння України і відсутністю будь-якого очевидного шляху до перемоги України, коментарі Байдена особливо цінні.

Вони нагадують скептикам, що, хоча ціна перемоги над Росією в Україні, за загальним визнанням, висока, ціна зупинки Путіна тільки зросте в тому разі, якщо його вторгненню вдасться досягти успіху. Війна — справа дорога, й українці це надто добре знають.

Наступного року українська влада планує витратити на оборону близько половини всього державного бюджету.

Це різко контрастує з витратами на оборону в сусідніх країнах НАТО, багато з яких досі насилу досягають річного цільового показника фінансування Альянсу, встановленого на рівні двох відсотків ВВП.

Якщо військова допомога Україні найближчими місяцями сповільниться і країна залишиться без інструментів для самозахисту, Путін може домогтися успіху у своїй військовій меті — захопити і підпорядкувати всю або більшу частину країни.

Це змінить клімат глобальної безпеки. Російські війська урочисто пройдуть через Україну до східних кордонів НАТО. Оскільки НАТО буде дискредитовано і принижено падінням України, у Кремля виникне спокуса ще раз перевірити рішучість Альянсу.

За таких умов усі країни-члени НАТО неминуче будуть змушені різко збільшити витрати на оборону.

Колишнє небажання досягти цільового показника НАТО у два відсотки незабаром буде забуто, оскільки країни боротимуться із загрозою, що насувається, яка походить від Росії, що відроджується. Звичайно, неможливо дізнатися, як поведеться Росія після успіху в Україні.

Кремль може зробити паузу і перегрупуватися, перш ніж розпочати нові вторгнення, і може виявитися стурбованим зміцненням свого контролю над недавно окупованими українськими регіонами.

Проте очевидна небезпека подальшої російської агресії вимагатиме безпрецедентної хвилі військових витрат по всій Європі, і вона затьмарить поточні витрати на озброєння України.

Нинішні дебати з приводу продовження військової підтримки України вже надають сміливості Москві та зміцнюють переконаність Володимира Путіна в тому, що Захід зрештою не витримає повномасштабної конфронтації з Росією.

Путін не стикається з невизначеністю фінансування, від якої страждає Україна, і може покластися на авторитарну економіку як на паливо для своєї військової машини.

Російський диктатор може також спробувати створити додаткову економічну напруженість серед своїх опонентів, підвищуючи ціни на енергоносії. Оскільки в США наближається рік виборів, американський електорат буде особливо чутливий до будь-якого такого підвищення.

Це може негативно вплинути на громадську думку щодо підтримки України. Більшість європейських країн настільки ж уразливі.

Росія вже перетворила постачання продовольства на зброю, блокуючи експорт української сільськогосподарської продукції; можна очікувати подальших подібних актів економічної агресії.

Оскільки повномасштабне вторгнення в Україну наближається до дворічної позначки, і кінця йому не видно, незважаючи на катастрофічні втрати Росії, тепер будь-якому об'єктивному спостерігачеві повинно бути цілком зрозуміло, що Володимир Путін виконує месіанську місію, яка виходить далеко за рамки обмежених геополітичних завдань, якими керуються більшість сучасних світових лідерів.

Вторгнення в Україну займає центральне місце в його мрії про відродження Російської імперії та відновлення її статусу світової наддержави. Він повністю готовий заплатити дуже високу ціну заради досягнення своєї мети.

Розв'язавши найкривавіший конфлікт у Європі з часів Другої світової війни, Путін спалив усі свої мости із Заходом. Зараз він готується до тривалої війни та намагається консолідувати антизахідну авторитарну вісь разом із Китаєм, Іраном і Північною Кореєю.

На цьому етапі було б прийняттям бажаного за дійсне вважати, що Путіна можна підкупити, пожертвувавши Україною. Навпаки, будь-які спроби умиротворити його тільки збільшать його апетит до подальших актів агресії, одночасно збільшуючи ціну перемоги над Росією.