Папка в пакеті, або хто зараз помирає за Путіна

Водночас різниця частки втрат у війні до населення регіону в Москві й Тиві відрізняється в 70 разів!" Думка. Точних даних про втрати сторін у російсько-українській війні немає. Російська Федерація гордо рапортує про відносно невелику кількість.

У вересні Шойгу говорив про 5 тисяч з початку "операції". У грудні "Известия" давали "оцінку розвідника" — "втрати мінімальні. При цьому втрати української сторони оцінювали в десятки тисяч.

Дивно, враховуючи спроби армії РФ наступати, оголошену мобілізацію і, нарешті, вербування ув'язнених. А також стан полів, наприклад, під Бахмутом, які усіяні трупами. Українська сторона також не дає кількості своїх втрат, але веде підрахунок російських .

Згідно з цими даними, РФ втратила вбитими вже понад 135 тисяч людей. Це теоретично пояснює необхідність мобілізації, укази Путіна щодо збільшення чисельності армії, згаданих російськими "зеками" на фронті.

Точні загальні цифри, найімовірніше, можна буде отримати лише після війни. Але й у цьому випадку російські та українські дані, найімовірніше, відрізнятимуться. Принаймні подібна картина спостерігається за результатами більшості війн та регіональних конфліктів.

Але є ще один аспект, який варто враховувати — регіональний розріз — особливості суб'єктів федерації. І, нарешті, не лише абсолютні цифри втрат за регіонами, а їхня частка (відсоток) від населення даної території.

Адже в умовній Москві 100 трупів із фронту не помітять, а в місті з населенням 100 тисяч — це вже велика цифра. На цьому знову впираємося у відсутність цифр. Точніше, їх брак, оскільки в місцевій пресі (там, де вона є) публікуються некрологи, матеріали про загиблих.

Не про всіх, звичайно, але навіть відстеження таких повідомлень дає кількість, що істотно перевищує дані Міноборони Росії. Причому в разі моніторингу місцевої преси кожна "одиниця" має ім'я, прізвище, родичів, історію поховання.

Подібний підрахунок проводять кілька організацій. Свою статистику щомісяця дають російська служба BBC і Медіазона. Їхніми даними я користувався в попередніх оглядах.

Тоді виходила яскрава картина — наймасовіші (у % від населення) втрати були в національних автономіях і депресивних регіонах з рівнем зарплат істотно нижчим за середньоросійський. А найменша частка втрат — у "багатих" і розвинених територіях.

Простіше кажучи, помирати за Путіна відправляли тих, хто не мав шансів забезпечити собі гідне життя при Путіні в теперішній Росії. І різниця % загиблих (від населення) сягала 50-60 разів. З вересня 2022 року, коли аналізував регіональний розріз, минув певний час.

Росія встигла втекти з Херсонщини та продовжувала спроби штурму Бахмута. Були втрати (які лише зростали), пройшла мобілізація, змінилися ТОП 10 регіонів із максимальною та мінімальною часткою втрат. Давайте подивимося докладніше. У вересні Шойгу говорив про 5937 загиблих.

Верифікація по місцевій пресі давала тоді цифру 6424 похованих. І це ті, про кого написали ЗМІ — адже далеко не всі випадки похорону "чорного пакету", що прибув з фронту, потрапляють у медіа. А в частині регіонів (села, селища тощо) місцевих ЗМІ взагалі може не бути.

На початку лютого 2023-го кількість підтверджених похоронів у РФ зросла вдвічі до 12 925 випадків. Змінився і ТОП 10 регіонів за найбільшою кількістю вбитих на війні (на 10 тисяч жителів).

Причому простежується явна межа між регіонами — постачальниками гарматного м'яса й усіма іншими. Якщо в середньому по РФ кількість похованих складає 0,008%, то лідери рейтингу мають цифри від 0,02% до 0,042%.

Виглядає цей список, що включає 11, а не 10 областей, таким чином: Далі йде суттєвий розрив. Задля розуміння масштабів проблем для зазначених регіонів підкреслю, що середній показник по РФ — 0,008%. А ось ТОП 10 регіонів із найменшою часткою втрат: Кожна група має свої особливості.

Регіони-лідери за часткою визнаних втрат зазвичай мають середню зарплату, значно нижчу за середньоросійський рівень. На відміну від рейтингу вересня вже не простежується "майновий" розрив. Причина — потрапляння до рейтингу одразу п'яти регіонів із "північними надбавками".

Але всі вони мають спільні риси — сумарно в 10 регіонах є лише 4 промислові підприємства, що входять до ТОП 250 російської промисловості. На 10 регіонів немає жодного вишу з російського ТОП 50.

Простіше кажучи, це депресивні або сировинні регіони (які з точки зору соціально-економічного розвитку теж можна віднести до депресивних). І більша частина з них розташована на віддаленні від центру. Регіони із найменшою часткою втрат мають більше спільного.

У кожному їх рівень доходів вище середньоросійського показника. У цих регіонах зосереджено щонайменше 30% російського промислового потенціалу (входять до ТОП 250). На цих територіях сконцентровано щонайменше 30 вишів російського ТОП 50.

І, нарешті, це або "столичні" області або ключові сировинні території. Водночас різниця частки втрат у війні до населення регіону в Москві й Тиві відрізняється в 70 разів! Але ситуація змінюватиметься. Водночас варто відзначити деяке вирівнювання показників.

Регіони, які слугували гарматним м'ясом, мають відносно невеликі запаси людських ресурсів. І збільшення частки втрат може викликати невдоволення на місцевому рівні.

Адже навіть 0,042% по Тиві означає, що війна безпосередньо торкнулася щонайменше 0,1% мешканців (загиблий + сім'ї). І це тільки підтверджені через ЗМІ випадки. Реальна цифра може бути більшою.

З огляду на обмежений мобілізаційний потенціал депресивних регіонів, РФ змушена забирати в армію мешканців інших суб'єктів федерації. Ефект дещо згладжується вербуванням ув'язнених.

А також активним використанням мобілізованих із так званих "ЛНР" та "ДНР", яких російська статистика не враховуватиме ще довго. Але цей ресурс рано чи пізно закінчується.

Тому було проведено мобілізацію, яку Кремль не просто може повторити, а й повторюватиме в міру утилізації живої сили. А перші результати мобілізації вже проявилися в статистиці за лютий.

Так, наприклад, частка підтверджених смертей у Магаданській області з вересня по кінець січня зросла в 6,6 разів, у Чукотці — в 5 разів, у Свердловській області — в 2,4 рази, у ЯНАО — в 3 рази. Таким чином, кількість похоронів на місцях зростатиме.

Частка загиблих від кількості жителів — теж. І цей показник почне вирівнюватися. Винятком, звичайно, будуть центральні та багаті регіони. Адже для Кремля небажані проблеми в ключових суб'єктах федерації.

Для решти працюватиме пропаганда з картиною "великої війни проти Заходу" і режим секретності, який рано чи пізно повною мірою відчують на собі і власники місцевої преси. Після чого інформація про похорон тих, хто повернувся з фронту, стане рідкісним винятком із правил.