"Війна мене ввімкнула". Як Артем Пивоваров став артистом №1 у воєнний час

Незважаючи на стрибок популярності репера Skofka з його патріотичним хітом "Чуй гімн", артистом №1 таки став у воєнний час Артем Пивоваров, завдяки своєму надуспішному проєкту "Твої Вірші, Мої Ноти" ("Твої Вірші, Мої Ноти"), де він із низкою зірок записав дуети на вірші українських класиків.

Лише під час війни вийшло понад 10 пісень із кліпами. "Думи" з Надією Дорофєєвою на вірші Тараса Шевченка набрали рекордних 37 млн переглядів на YouTube. Дуети записані з NK, Олею Поляковою, Kalush, alyona alyona, Олегом Скрипкою та іншими.

До кожного артиста — свій підхід: Пивоваров із командою є не лише автором-виконавцем, а й продюсером. Загалом проєкт переглянули на сьогодні на YouTube 120 млн людей. Артем дав у травні два аншлагові концерти у Палаці "Україна" і вирушив у тур Європою.

Фокус розбирається, що дозволило йому зробити прорив у кар'єрі у воєнний час. Разом: майже 120 млн переглядів. Вражає.

Багато наших зірок із початком війни впали в ступор — нічого не складали, багато хто виїхав або зник з радарів, але деякі, навпаки, почали проявляти надактивність — про що вже писав Фокус. Як розповідав в одному з інтерв'ю Артем про себе: "Війна включила мене".

Через два тижні після повномасштабного вторгнення РФ він дав концерт у ЗСУ. І хоча проєкт "Твої Вірші, Мої Ноти" було запущено ще 2021 року, понад 10 пісень разом із кліпами записав уже у воєнний час, тобто активність Пивоварова — потроїлася.

Артем був тут і автором, і виконавцем, і співпродюсером. Його компанія Pivovarov Production – це якась машина з виробництва хітів. Артем Пивоваров перший під час війни дав у травні два аншлагові концерти у Палаці "Україна".

"Я був на одному з цих двох концертів, — ділиться з Фокусом музичний критик Микола Миліневський. — Люди активно підспівували його новим композиціям, які швидко стали хітами. Здебільшого це були ліричні речі. Патріотична була одна "Жовто-блакитне серце".

Але, мабуть, найсильніша реакція публіки була на пісню "Думи" на слова Тараса Шевченка, яку він заспівав у кліпі з Надією Дорофєєвою, але на концерті виконував її сам.

Патріотичний хіт "Чути гімн" репера Skofka на сьогодні набрав 45 млн переглядів і трохи випередив "Думи" з їхніми 37 мільйонами, але, враховуючи, що в сумі проєкт "Твої Вірші, Мої Ноти" набрав понад 100 млн переглядів, можна сказати, що сьогодні Артем став в Україні поп-виконавцем №1.

До того ж, знову завдяки своєму проєкту він об'єднав українських зірок різних поколінь.

Потрібно зазначити, що брати твори українських поетів-класиків — це дуже грамотне рішення за трьома моментами (передтечією цього було те, що в мережі відомі артисти читали по одному віршеві українських класиків).

І всім на користь: струсити пилюку з хрестоматійних творів та збільшити банк якісних українських пісень (аранжування, виконання — ультрасучасне), створюючи собі ім'я на бездоганному культурному продукті.

"Мені особливо сподобалося, що Артем активно спілкується з публікою на концерті. Міркує на непрості, філософські теми, наприклад, про мікро- та макрокосм. Тобто, незважаючи на те, що він поп-виконавець, ні його музичний стиль, ні манера спілкування не виглядають примітивними.

У цьому сенсі я можу його порівняти лише з Монатиком", — розповідає Миліневський. Після травневих концертів на Батьківщині Пивоваров рушив в європейський тур, куди увійшло 11 країн. Наразі він готується до виступу у Швейцарії.

Відомо, що Артем збирає кошти на ЗСУ: передав нашим військам із десяток авто, зокрема мобільний госпіталь за $250 тис. Безумовно, його характер і талант під час надзвичайної військової ситуації висунули Артема на вершину українського естрадного Олімпу.

Артем Пивоваров народився 29 червня 1991 року у місті Вовчанськ Харківської області. Має незакінчену музичну освіту за класом гітари. В юності організував метал-групу.

Намагався привносити туди різні стилі — його особливість "міксувати" різні жанри, щоб розширити аудиторії, проявилася рано. Закінчив медичний коледж, працював у реанімації.

Виховувався мамою та бабусею, батько рано залишив сім'ю, визначальну роль у його вихованні як чоловіка зіграв дід. Артем впав у депресію у 22 роки після його смерті й два роки не складав пісень. Але потім зумів себе перебороти та повернутися до творчості.

В юності Артем багато бився у дворі, але зрозумів, що це шлях у нікуди: "Музика мене врятувала". Спочатку був переїзд до Харкова. З 2017 року — у Києві.

Перші хіти "Кислород" та "Моя ночь/Моя ніч" з'явилися в 2017, де він яскраво проявляє себе не лише як виконавець, а й як сонграйтер (автор пісень). Ним було створено компанію Pivovarov Production, яка постачала на музичний ринок України та Росії нові пісні для різних зірок.

Її клієнтами були: LOBODA, Філіп Кіркоров, Діма Білан, Sunsay (5nizza). Максимальна такса за пісню, за визнанням Артема, $15-17 тис. Зрозуміло, російські клієнти одразу відпали після 24 лютого 2022 року.

Власний прорив у Артема трапляється в 2020 — пісня "Дежавю" набрала 50 млн переглядів на YouTube, а у "Рандеву" (2021), що йде слідом за нею, — 23 млн переглядів. Основна фішка Пивоварова — проникливі ліричні балади.

Але розберемося докладніше з його стилем, який раніше чомусь вважався "невизначеним". "Що стосується його стилю — мені важко його до чогось приклеїти. Останні роки три — це просто поп, у якому заміксовані шматки різних жанрів. На кого це схоже на Заході, мені сказати складно.

Але якщо й шукати асоціації, то це точно європейська континентальна традиція розважальної музики, не Америка і не Британія. Особисто я відчуваю у нього вплив балканських країн: від Румунії — до колишніх країн Югославії.

Там панує така яскравість, патетичність та рухливість ритмів". Погоджуся, що в його композиціях є вплив Балкан, які звучать, наприклад у музиці Горана Бреговича або в американського гурту Gogol Bordello екскиянина Євгена Гудзя.

Але "упаковка", форма подачі у Пивоварова зовсім інша — якраз, на мій погляд, британська (а не американська, як танцювальний поп-фанк його найближчого на сьогодні конкурента Монатика). Сам Артем говорив, що його стиль — це "нова хвиля".

Я б уточнив: не нова, а "бристольська хвиля" чи трип-хоп. Трип-хоп (trip-hop) — стиль музики, що виник у середині 1990-х у Великій Британії у низки груп із Бристоля.

Коли зі США на британський ринок ринув хіп-хоп (танцювальний реп), вони взяли від нього лише ритм, але поєднали з електронним, "вертикальним", медитативним, трансовим ("трип") звучанням, що нагадує "відхід у відрив" або політ. Як зауважив сам Пивоваров: "Музика має підносити".

Тільки засновники трип-хопу — британці Massive Attack звучать дуже похмуро. Пивоварів світліше: він звучить драматично-лірично. Порівняйте "Angel" Massive Attack з його "Кислородом".

Тут теж "трип", але не з якимись забороненими речовинами, а з "киснем": "Тысячи причин, я ведь здесь один И ты мой кислород, я твой кислород". З російських виконавців у 1990-х у трип-хопі працювала Лінда (пам'ятаєте — "Мало огня"?), "Гости из будущего", "Тату".

З українських артистів можу назвати лише популярну композицію "Пьяное солнце" 2015 співака ALEKSEEV. Та й Алєксєєв якось затих, тож на цьому полі у Пивоварова на національній ниві немає конкурентів. Його "Рандеву" (2021) — це трип-хоп у поєднанні з денсом.

А чому б не потанцювати публіці на його концерті? Тут є відхід у сновидіння, "трип" як подорож на інший бік реальності. Причому щодо мовного питання, то вже тоді Артем почав випускати пісні відразу у двох версіях: російській та українській.

"То є сон, І ледве догорає Оріон сузір’я полум’я То не сон, історія нова. Запитай: хто є ти, хто є я?" А іноді і в трьох: пісню "Дежавю" він виконав і французькою.

"Думи" Пивоварова беруть тому, що це акустичний трип-хоп, з гарним басовим "качем" та чудовим гітарним аранжуванням: доречне поєднання сучасного та архаїчного.

Тексту, щоправда, у треку вп'ятеро менше ніж у вірші Тараса Григоровича, але тому й зайшло молоді — композиція "не вантажить".

Думи, думи мої, думи Лихо мені з вами! Чом вас вітер не розвіяв? Думи, думи мої, думи Лихо мені з вами! Безумовно, грандіозний проєкт "Твої Вірші, Мої Ноти" вдався і він продовжується.

Але, звичайно, якщо поспіль послухати всі ці пісні — проступає трип-хопова схема, помічаєш схожість мелодій та прийомів. Хоча все одно загалом — "бере". На мій погляд, на сьогодні найслабше місце в Артема — його візуальний образ.

Незважаючи на всю "звукову" популярність Пивоварова, як він скаржився в інтерв'ю, його досі нечасто впізнають в обличчя. Чому? На мій погляд, є причина: недостатньо виразний візуальний образ артиста.

Та сама проблема (тільки ще більше виражена) в іншого талановитого українського виконавця Тараса Тополі — лідера рок-гурту "Антитіла": його білі сорочки та джинси викликають асоціації лише з "хлопцем з офісу".

У створенні образу артиста треба танцювати з його архетипу на сцені. Хто сьогодні Пивоваров? Він такий собі Принц національної поп-сцени: молодий, гарний, яскравий. Загальна формула його творчості (образ — дія — трансформація): принц — трип-хоп — політ кохання.

Має назви альбомів: "Океан", "Космос", "Стихія Вогню". Образ Принца дуже затребуваний особливо жіночою частиною аудиторії. Пивоваров, між іншим, не одружений. І свою дівчину від публіки приховує.

А якщо й одружиться, то теж треба трохи приховувати: Принц же! Що працює на образ Принца: щось розкішне, яскраве, але не позбавлене смаку. Наприклад, він якось сидів у білому шикарному пуховику на інтерв'ю — це гуд. Поєднання червоного з білим — ок.

А от коли Пивоваров демонструє свої численні тату (чого реально повно у британських зірок трип-хопу), образу Принца це суперечить.