"Не втручайте військових у політику". Які зміни потрібні армії США

Згідно з опитуваннями Фонду Рейгана, за останні п'ять років вона знизилася на 22 бали. За результатами нещодавно опублікованого опитування менше половини респондентів відчувають велику довіру і впевненість в американських збройних силах.

Якщо цивільні та військові лідери не вживуть заходів щодо усунення цієї прогалини, це завадить набору в армію, знизить згуртованість підрозділів і підірве зв'язок між армією і суспільством, якому вона служить.

Фокус переклав статтю Корі Шейка про те, чому військових не потрібно втручатися в політику. Не менш тривожною, ніж саме падіння поваги, є його причина. 62% респондентів заявили, що втрачають довіру та впевненість в армії, бо військове керівництво стає надмірно політизованим.

Це ставлення не залежить від партійної приналежності: таку відповідь дали 60% демократів, 60% незалежних і 65% республіканців. Лише 35% респондентів висловили впевненість у здатності військових діяти професійно та неупереджено.

Щоб зберегти армію США, що охоплює всі верстви населення, які об'єднуються в ефективну бойову силу, Америка повинна вплинути на громадську думку і відокремити збройні сили від ролі пішака в політичних суперечках між партіями.

Це вимагатиме більшої дисципліни від військових лідерів і більшого визнання політиками тієї шкоди, яку вони завдають нашій національній безпеці, засуджуючи професіоналізм і неупереджену прихильність американських солдатів, моряків, льотчиків, морських піхотинців та їхніх командирів.

Військові командири повинні дотримуватися основних функцій своєї професії і перестати говорити, що "це питання перебуває в компетенції міністра оборони".

Політикам же варто перестати прикриватися військовими під час проведення непопулярних реформ і спрямувати свої зусилля на ухвалення відповідних законів у галузях, які терміново потребують уваги.

Висновки Фонду Рейгана сильно розходяться з думкою військових про самих себе. Американські військові вважають себе зразком безпартійного професіоналізму, і докладають усіх зусиль, щоб прищепити це ставлення через професійну військову освіту.

Військові лідери непокояться про те, що політична активність ветеранів відбивається на діючій армії. Але вони не вважають, що тривога суспільства з приводу політизації збройних сил впливає на них.

Генерал Девід Бергер, командувач Корпусом морської піхоти, нещодавно заявив: "Я не бачу і не чую розмов або впливу політики на рядовий і командний склад". Начальник відділу рекрутингу армії вважає, що ці побоювання не впливають на бажання американців служити.

Однак за останні кілька десятиліть відбулася низка подій, які сприяли формуванню думки про політизованість армії. Схвалення ветеранами кандидатів у президенти лише набирало обертів відтоді, як відставний комендант морської піхоти Пол X.

Келлі підтримав Джорджа Буша-молодшого 1988 року. Президентські кампанії тепер регулярно випускають списки сотень відставних офіцерів і включають військових у формі в передвиборчу рекламу.

Адміністрація Буша надала військовим можливість переконати Конгрес підтримати різке збільшення військової присутності в Іраку.

У 2016 році генерал у відставці Джон Аллен виступив на Демократичному національному з'їзді, щоб підтримати кандидата від демократів, а на Республіканському національному з'їзді відставний генерал-лейтенант (у відставці) Майкл Флінн змушував натовп скандувати "Посадіть її до в'язниці".

Крім того, президенти Барак Обама і Дональд Трамп висунули рекордну кількість високопоставлених ветеранів на високі цивільні посади. Як і його попередник, президент Джо Байден висунув ветерана, який нещодавно вийшов у відставку, на посаду міністра оборони.

Зовсім нещодавно Байден поставив поруч із собою морських піхотинців у формі, коли виголошував суто політичну промову про загрозу демократії в країні. Усі ці дії формують суспільне сприйняття військових як заангажованої політичної сили.

Деякі чинні військові керівники також дедалі частіше беруть участь у політичних акціях.

Зокрема, чинний голова Об'єднаного комітету начальників штабів промарширував разом із президентом у бойовій формі через сквер, що був насильно зачищений під час протестів проти соціальної справедливості у 2020 році.

Генерал Марк Міллі дуже переконливо вибачився, але цей образ, ймовірно, надовго залишиться в пам'яті більшості людей.

Міллі вплутувався і в інші політичні дискусії: висловлював свою точку зору на критичну расову теорію під час слухань у Конгресі та критикував практично всі журналістські матеріали про адміністрацію Трампа, щоб виставити себе рятівником республіки.

Прихильники Міллі можуть стверджувати, що він захищав цивільного міністра оборони, або що від нього, як від солдата і хокеїста, не можна очікувати, що він буде сидіти осторонь. Але міністр оборони не потребує захисту з боку своїх військових підлеглих.

Політична боротьба — це доля цивільних чиновників. Гра в політику не завжди приносить лише вигоду. Якщо ви поводитеся як хокеїст, то час від часу будете отримувати шайбою по обличчю.

Незграбна участь Міллі в обговоренні політичних тем зробила Міллі виправданою мішенню для тиску Конгресу з політичних питань на нього та інших військових лідерів — включно з кожним офіцером-флагманом, висунутим на підвищення до тризіркового звання.

Однак Конгресу слід встояти перед цією спокусою. Республіканці в Палаті представників чекають не дочекаються можливості викликати Міллі для дачі свідчень, що стане повторенням минулорічного ганебного видовища, коли представники звинуватили його в державній зраді.

Повторення цього політичного театру було б жахливим як для безпеки Америки, так і для військово-цивільних відносин. Переважна більшість військових, особливо серед командирів, просять не втручатися в гарячкову партійну політику поточного моменту.

Заради блага країни політикам слід прислухатися до цього прохання. Основним чинником зниження довіри до військових лідерів Америки є постійний тиск на них з боку політиків з політичних питань.

Саме політики створюють обставини, чи то Білий дім Трампа, який організовує площу Лафайєт, чи то Білий дім Байдена, який ставить морських піхотинців на фланг президенту під час політичної промови, чи то конгресмени, які набирають політичні бали, витягуючи військові мундири на політичну арену.

Замість того щоб розвивати ці дискусії, що розділяють суспільство, або відправляти Міллі на багаття. Конгрес міг би зробити кроки, які дійсно підтримають чоловіків і жінок у формі.

Якщо Конгрес стурбований станом наших збройних сил, слід вчасно ухвалити закон про повноваження в галузі національної оборони та законопроєкти про асигнування на оборону.

Конгресу варто ретельно перевірити, чи достатньо оборонного бюджету Байдена для реалізації стратегії національної безпеки президента.

Вони також можуть реформувати процеси закупівель для залучення технічних талантів в оборонне підприємство та вчасно затверджувати або відхиляти чиновників, щоб в обраних лідерів був гідний персонал. Для захисту Америки належить виконати серйозну роботу.