"Не кине РФ напризволяще": Клімкін спрогнозував дії КНР після зустрічі Сі з Байденом

Зустріч між президентом США Джо Байденом і лідером Китайської народної республіки Сі Цзіньпіном не здатна розв'язати всі глобальні проблеми між країнами, включно з тими, які пов'язані з Україною.

Відмінності в позиціях і відсутність взаємної довіри між політиками створюють занадто велику прірву для повного врегулювання ситуації. Про це повідомив колишній міністр закордонних справ України Павло Клімкін.

Водночас він наголосив, що візит Сі до США сприяв поліпшенню загальної атмосфери у відносинах між двома країнами як зовні, так і внутрішньо.

"Кожен із лідерів може записати собі в плюс серйозні речі: Сі чітку декларацію американцями політики "Єдиного Китаю", а Байден заяву Сі про бажання об'єднатися з Тайванем у невійськовий спосіб.

Домовленості про відновлення каналів спілкування в кризових ситуаціях і контроль за експортом із Китаю речовин, що використовуються для виробництва синтетичних наркотиків, теж позитивні.

Усе це, однак, не означає зростання довіри між США та Китаєм, а скоріше нормалізацію відносин", — зазначив Клімкін.

Він наголосив, що Пекін і Вашингтон продовжать сприймати світову динаміку як суперництво між Китаєм і США, і головним пріоритетом у їхніх відносинах буде уникнути поразки в цьому змаганні.

"РФ на цьому рівні не гравець, але впливати на баланс протистояння може і буде, щоб довести свою користь для Китаю, щонайменше, поки Путін при владі, адже принципово інших альтернатив у нього немає", — наголосив колишній дипломат.

Клімкін пророкує, що Китай не залишить російський режим поза увагою, але водночас уникне військового співробітництва з Росією, яке може викликати роздратування з боку США.

Він також зазначає, що Китай може чинити тиск на Росію в питаннях невтручання в ядерні справи, свободи мореплавства в Чорному морі, де в Китаю є інтерес у підтримці світових ринків продовольства і залізної руди, а також у запобіганні ударам по цивільних об'єктах.

"Навряд чи Китай виступатиме зі спільною зі США позицією, але координувати її з американцями — чому б і ні? Але така позитивна координація не виключає виникнення в майбутньому й "негативної", зокрема, щодо "детаескалації" бойових дій як мети замість подальшого тиску на РФ", — вказує він.

Незважаючи на основні розбіжності в підходах між Заходом і Китаєм щодо конфлікту між Україною і Росією, обидві сторони виявляють інтерес до "контрольованості" подій.

Таким чином, хоча ця співпраця може бути ситуаційною і нестратегічною, вони можуть зробити спроби координованих дій.

"Якщо така зміна обставин виникне, то критично для нас буде переконати Європу в тому, що на кону і її безпека, тобто вона має стати геополітичним гравцем і сказати своє слово.

Інакше вся світова політика робитиметься на берегах Тихого океану, а назва Північноатлантичний альянс звучатиме погано. До цього дуже і дуже далеко, але раніше теж любили казати "як пішки до Китаю", — резюмував Клімкін.