By Natali Moss
Обкладинка в Vogue не така… Для мене ця реакція на новини — не про якість продукту, а про розігріту сковорідку, куди що не кинь, все зашипить.
В нас дуже високі очікування від кожного, хто зазіхає на створення і фіксацію нової історії, бо високі очікування від нас самих, в держави, в суспільства. Ми нікому не даємо спуску. Тримаємо цю розігріту сковорідку в одній руці, іншою щось туди накидуючи.
Але питання не в тому, що накидувати, а в тому, як довго можна тримати витягнуту руку зі сковорідкою. Давайте по суті і закриємо тему. Обкладинка провокативна, але не погана. Зроблена вона не для того, щоб нас задовольнити і тим паче нам сподобатись. А щоб викликати реакцію.
Але не тільки в нас. Так, мені б теж хотілося, щоб це був український фотограф, наприклад. І щоб не було романтизації війни, як, власне, і самої війни. А ще мені б хотілося, щоб про нас не забував світ. І на жаль, ніхто не хоче перепощувати і публікувати сумні сюжети.
Потрібно шукати нову і нову форму. Vogue шукає.
Якщо ми підбиваємо все під один стандарт — в цьому випадку, стандарт очікувань оголеного нерва українського суспільства, щоб він відповідав єдиній ідеї, єдиному способу репрезентації — це називається пропаганда, навіть якщо вона позитивна.
Натомість можна дати трішки більше повітря тим, хто створює заради поліфонії думок і спроб відрефлексувати цю війну в різні способи. Розширити для них цю магістраль соціального прийняття, якщо ми погоджуємося з головним.
Українська
English
USA
Français
Deutsch
Italiano
Polski
Čeština
Español
Slovensku
