Росія дасть Україні гроші для перемоги: що краще зробити із замороженими активами

Західні лідери підтримали ідею фінансування боротьби України проти Росії шляхом конфіскації та переведення в готівку активів, що належать Росії.

Але хоча цей план може здатися привабливим у Вашингтоні та Брюсселі, він порушує американське зобов'язання фінансувати Україну "стільки, скільки буде потрібно". Існує фінансово відповідальна і гідна альтернатива.

Замість конфіскації заморожених валютних резервів Центрального банку Росії для компенсації політичного дефіциту західної допомоги Україні, консолідуйте ці заморожені активи в трастовому фонді, який дасть змогу західним урядам брати короткострокові позики, тоді як баланс залишиться недоторканим для відновлення України.

Конфіскація не має жодного фінансового, фідуціарного або бухгалтерського сенсу. По-перше, конфіскація активів повертає емітентам державні облігації, що автоматично анулює зобов'язання Заходу з погашення суверенного боргу і рівносильно фінансовому дефолту.

Із 643 мільярдів доларів російських валютних резервів, що існували напередодні російсько-української війни, західні уряди заморозили активи у своїх юрисдикціях — це 383 мільярди доларів, або 59,5 відсотка, включно із західними державними облігаціями номінальною вартістю приблизно 210 мільярдів доларів.

Казначейські облігації США там становлять майже 52 мільярди доларів. Загальний борг США, що належить вітчизняним та іноземним утримувачам облігацій, становить 27 трильйонів доларів, включно із 770 мільярдами доларів, що належать Китаю.

Дефолт навіть за невеликою його частиною вперше в американській історії підриває законність американського державного боргу — і, ймовірно, до того ж порушує розділ 4 14-ї поправки Конституції США.

Ризик дефолту, одного разу проявлений, може призвести до підвищення довгострокових реальних процентних ставок на фінансових ринках.

Нерозсудливо оголосити дефолт за казначейськими облігаціями США на суму 52 мільярди доларів, коли підвищення відсоткової ставки на 1 відсотковий пункт за 27 трильйонами доларів коштуватиме щороку вп'ятеро більше за заарештовані активи.

Ті самі дурні розрахунки застосовні й до фактичного дефолту за іншими державними боргами Заходу. По-друге, конфіскація являє собою фідуціарну пастку. Вона жертвує майбутнім заради сьогодення.

Гроші, поспішно витрачені сьогодні на обхід політичної опозиції, не будуть використані для відновлення України після закінчення війни. Якщо західні уряди розглядають війну в Україні як першу лінію оборони Заходу, їм необхідно передбачити в бюджеті витрати на неї.

По-третє, це фінансово слизька доріжка. Замороженими активами, крім державних облігацій, є кореспондентські рахунки в західних центральних банках, корпоративні цінні папери, а також депозити в західних банках і брокерських компаніях — загалом 173 мільярди доларів США.

Їхня конфіскація не додасть жодної копійки в державну скарбницю, якщо тільки західні уряди не конфіскують залишки, своєю чергою, у вітчизняних фінансових установ і корпоративних акціонерів. По-четверте, це трясовина депозитарного обліку. Реальну суму ніхто не знає.

Західні уряди і преса часто називають 300 мільярдів доларів. Під час поточних приватних розслідувань вдалося виявити від 350 до 375 мільярдів доларів. Заморожені активи не є одноразовою сумою, яка розподіляється між країнами за квотою.

Казначейські облігації США перебувають на зберіганні у Федерального резервного банку Нью-Йорка; активи, виражені в євро, — в Euroclear, депозитарії єврозони в Бельгії; облігації інших урядів — у Банку Англії, Швейцарському національному банку та Банку Японії; решта — призупинена в центральних банках, комерційних банках і брокерських конторах.

Після конфіскації — хто вирішуватиме, як розподілити між країнами конкретні суми, які вони витратять на Україну? Такого міжнародного органу не існує.

Альтернативне рішення — створити "Російський трастовий фонд" і консолідувати там усі заморожені активи під опікою, призначеною західними урядами.

Запропонувати Центральному банку Росії, як постійному власнику резервів, призначити своїх довірених осіб для забезпечення цілісності операцій. У них має бути стимул приєднатися, щоб захистити баланс своїх активів.

Запросіть китайських спостерігачів, а також аудиторів МВФ і Світового банку. Цей фонд стане депозитарієм і кредитним пулом останньої інстанції, надаючи короткострокові кредити західним урядам з єдиною метою — фінансувати Україну під час дефіциту фінансування.

Піклувальники оцінюватимуть кредитоспроможність урядів-позичальників, встановлюватимуть умови кредитів, забезпечуватимуть повернення кредитів, капіталізуватимуть відсотки. Але вони не братимуть участі в ухваленні рішень про те, як конкретно витрачаються гроші.

Вони є тільки довіреними особами. Паралельно, щойно буде створено Російський трастовий фонд, західні уряди та Україна зможуть спільно заснувати "Фонд реконструкції України".

Він може подати позов на Російський трастовий фонд до міжнародного арбітражного суду про відшкодування воєнних репарацій. Росія зі свого боку може подати до суду на західні уряди з вимогою повернути заморожені активи.

Обидві сторони можуть представити свої претензії і докази загибелі та руйнувань. Арбітражні слухання у справі про порушення права можуть де-факто перетворитися на судовий процес щодо воєнних злочинів, чого в іншому разі, можливо, ніколи не станеться.