Переговори з Путіним неможливі. А інакше за що воюють наші побратими

Крижаний вітер задує в кожну шпарину, а вода ллється звідки завгодно й обов'язково за комір. Але вони стоять, стоять за всіх нас". Думка. Ми . Ми з України Бруд налипав на їхніх берцях, які тепер важать, як чавунні. Інтернет є завдяки Starlink's, а мобільного зв'язку немає.

Від слова взагалі. І плюс обстріли, які страшніші, ніж усе перераховане раніше. Так, моїм побратимам і всім іншим воїнам ЗСУ зараз складно. Набагато складніше, аніж усім нам у тилу. Тому потрібно не нити і жити тим, що так буде не завжди. Така думка на фронті мені дуже допомагала.

Кремль хоче, щоб нам було важко, і ми почали вимагати від влади, щоб Україна пішла на переговори. Тому що на полі бою Кремль безупинно отримує по зубах, і лише переговори можуть врятувати рашистів від наступного розгрому, наступної втечі, наступної ганьби.

Якщо хочемо перемогти, то не можна піддаватися тиску ворога. Кремль використовує тактику терористів — атакує мирних громадян, щоб вони тиснули на владу і так хоче досягти бажаного. Не дочекається. Нас не зламати. Так, серед нас є малодушні, але вони в меншості.

Отже, і це ми теж подолаємо. Причина проста. Якщо поступимося в малому, то поступимося і в усьому іншому. Спочатку Кремль вимагає переговорів. І якщо їх дати йому, то далі вимоги будуть рости.

Завтра Кремль попросить віддати йому наших дітей, наші міста, наше право обирати собі владу та наше право на свободу слова. Все це також віддати? Тому для мирних фронт сьогодні проходить у їхніх містах і селах, у квартирах і будинках. Потрібно витримати це випробування.

І ми витримаємо. А ЗСУ доб'ють цю гадину. Тому тримайте стрій і не піддавайтеся російським терористам. І ще одне, ми воюємо за своє майбутнє. Р*шисти воюють за своє минуле та за те, щоб у нас не було майбутнього.