Повне невігластво Росії: стратегія СРСР зразка 1939-го та тактика зразка 1917-го

На свій подив, росіяни зустріли запеклий опір, який у поєднанні з важкими природними умовами скоро зупинив наступ. З самого початку фіни завдали таких тяжких втрат ворогові, що росіяни подвійно посилили бомбардування, розраховуючи зламати волю фінів до опору.

Натомість опір став ще більш рішучим. Уроки цієї невеликої війни повчальні. По-перше, вони показують, що завжди небезпечно зневажати противника, хоч би який він був слабкий.

Вважаючи, що демонстрація сили виявиться достатньою, щоб залякати фінів і домогтися негайної капітуляції, росіяни добре підготувалися використати з пропагандистськими цілями радіо, духові оркестри й кіно, проте зовсім не зважали на стратегічні та тактичні аспекти війни та питання постачання.

По-друге, в очах тих, хто міг притомно думати, ця війна. . . показала, що бомбардування з повітря, як і артилерійський обстріл, — це повільний, а аж ніяк не швидкий спосіб вимотування ворога.

По-третє, якщо зброя сконструйована без урахування особливостей місцевості та клімату, то незалежно від її сили, її використання виявиться майже марним. По-четверте, висока рухливість фінів, ще раз показала, що вона важливіша за чисельну перевагу.

Це була війна держави з населенням у 180 млн осіб проти народу, який налічував лише 3,5 млн осіб". Джон Фуллер, британський військовий теоретик, цитата з книги "Друга світова війна. Стратегічний та тактичний огляд", 1948 рік.

Радість російського військового керівництва та російської пропаганди показує їхнє повне невігластво в плані військової історії, стратегії та тактики. Росія зараз має стратегію СРСР зразка 1939 року і тактику зразка 1917 року. Але співвідношення сил інше.

У цю Зимову війну Росія вже не зможе нікого задавити масою танків, вона не має переважної десятикратної переваги, а Україна отримує допомогу з усього світу. У Росії залишилася з 1939-го лише пропаганда. Український народ незламний, ми продовжуватимемо діяти та бити окупантів.