Політична комаха. Чому "багатоходівки Путіна" – це міф

"Не міг Путін не знати, що азовців відпустять". "Не міг Путін не знати…". Коротше. Путіна все ще часто сприймають як якщо не суперзлодія рівня Таноса, але хоча б як компетентного злодія, який вправно веде політику.

І який контролює все і чиї накази виконує уся російська вертикаль. Ні. Цього нема. Путін — політична комаха, якому пощастило в силу обставин очолити країну з величезним потенціалом, яким він розпорядився як довбо…б.

Нема жодного сенсу ліпити з нього талановитого політика чи компетентно інформовану людину. Якби він був компетентно інформованим, він би ніколи не почав таку війну, яку почав.

Відмінність Путіна від більшості диктаторів — він не виграв жодних конкурентних виборів чи не прийшов до влади шляхом військового заколоту чи революції. Він прийшов до влади як зручна і зрозуміла усім фігура. Як крутий (з професійної точки зору) політтехнологічний проєкт.

Скористатися продуктом реформ 90-х і початку 00-х (автором яких був не він), а також шаленим зростанням цін на ресурси було дуже не складно. І Путін скористався. На нього працювали дійсно талановиті люди, які уклали угоду з власною совістю.

Будували йому медіа, політичну систему і збочену економіку. Які самі стали бенефіціарами режиму і подарували доволі посередній людині можливості Росії. Крім того, Путіну відверто щастило. Так, таке буває. Так, "багатоходівки Путіна" — це міф.

І ми маємо справу з авантюристом, а не з геніальним політиком. А фарт у авантюристів з часом проходить. Так, у Росії були можливості побудувати щось грандіозне.

Але Володимир Путін як маленьке і жалюгідне створіння обрав шовінізм, ресентимент, унікальну за масштабами корупцію та диктатуру. І таку Росію він побудував. Росію, яка правда перевершила гірші зразки самої себе.

Подібним диктатурам властивий негативний відбір — і зрештою навколо нього залишились переважно ті, хто доводив вірність йому особисто. Але ж проблема в тому, що влада такого царя (а Росія ніякої іншої форми правління не знає) є тінню на стіні.

Вона є, доки всі вірять в її силу. Для країни і для світу також. Так, я щиро переконаний, що Путін — це найбільш вдалий політтехнологічний проєкт в новітній історії.

Настільки справжня посередність полковника КДБ не відповідає образу глобального лідера, який ним і йому був створений. І наскільки цей образ довго тримався — показник сприятливості обставин і якості проєкту. А останні 16 місяців від нього спочатку відвалилася шпаклівка.

Потім почали фрагменти стіни крошитися. А після заколоту Пригожина — процес став незворотнім. Так, єдиним шансом Путіна зберегти обличчя було втопити заколот у крові. Все інше — туфта.

І коли зараз наші союзники кажуть, що дадуть касетні боєприпаси, коли Ердоган відпускає азовців (тобто завдає Путіну сильного репутаційного удару в контексті перемовин по зерновій угоді), підписує угоду про виробництво БПЛА в Україні, коли Росія сама постійно починає марення перемовинами — це про те, що тінь стала короткою.

Ілюзія, яку Путін створював для світу, стрімко падає. Король вже майже голий. Звісно, це не робить нашу справу легкою. Росія все ще залишається країною з потенціалом. Хоча набагато меншим, ніж до Путіна (така от іронія), і набагато меншим, ніж 16 місяців тому.