Путіну затягнули пояс. Як візит у Пекін вказав на повну залежність Москви

Президент Росії Володимир Путін став головним гостем китайського інфраструктурного форуму "Один пояс, один шлях". Але попри бажання російського політика показати свій авторитет, стає все помітніше, що країна перебуває під повним впливом Китаю.

Фокус дізнавався, про що домовлялися Путін і Сі Цзіньпін та які наслідки це матиме для України. У Пекіні завершився ювілейний форум "Один пояс, один шлях". Для Китаю це найбільший дипломатичний захід року, що відбувся 17-18 жовтня.

Серед гостей були присутні лідери переважно країн Азійсько-Тихоокеанського регіону, Центральної Азії, Африки, Латинської Америки й арабських держав Близького Сходу. На ювілейний форум було запрошено лідерів понад 130 країн світу.

Згідно з інформацією на офіційному ресурсі, на заході були політичні лідери з Папуа-Нової Гвінеї, Монголії, Казахстану, Туркменістану, Узбекистану, ОАЕ, Таїланду, Пакистану, Лаосу, Вʼєтнаму, Індонезії, Єгипту, Ефіопії, Чилі, також представник афганського Талібану.

Країни Європи представляли премʼєр Угорщини Віктор Орбан (він став єдиними представником ЄС) і президент Сербії Александар Вучич. Їхня присутність пояснюється участю в проєкті "Один пояс, один шлях", а саме автодорогою між столицями цих країн.

Зокрема, Угорщина стала першою та на сьогодні єдиною країною Європи, керівництво якої підписало з Китаєм двосторонні документи про участь у проєкті. Це сталося у 2015 році.

Варто зазначити, що РФ співпрацює з Китаєм у ініціативі "Один пояс, один шлях", але не є його прямим учасником. "Один пояс, один шлях" — це китайська глобальна інфраструктурна ініціатива, яку вперше оголосив Сі Цзіньпін у 2013 році в Астані (Казахстан).

Темою проєкту є розвиток глобальної інфраструктури та транспорту з Китаю до країн центральної Європи. Ініціативу навіть включено до Конституції Китаю, а політичне керівництво вважає її спробою покращити регіональні звʼязки та відносини.

За різними оцінками, за десять років існування проєкту в нього було вкладено близько одного трильйона доларів США. "Один пояс, один шлях" має стати сучасним аналогом Великого шовкового шляху.

Водночас на Заході плани Китаю сприймають зі скептицизмом і критикують через створення так званої "боргової пастки" або "боргової дипломатії". Саму ж ідею називають шляхом у неоколоніальність.

За безліччю заяв і оцінок, що були зроблені під час форуму, варто виділити дві головні. По-перше, Сі Цзіньпін застеріг західний світ від відокремлення, зменшення залежності від китайської економіки, введення односторонніх санкцій. Водночас він не назвав жодної країни.

"Ми виступаємо проти односторонніх санкцій, економічного примусу, відокремлення та розриву ланцюгів постачань <…> Наше життя не стане кращим і наш розвиток не буде швидшим, якщо ми розглядатимемо розвиток інших як загрозу, а економічну взаємозалежність — як ризик", — цитує слова китайського лідера Reuters.

Нагадаємо, зменшення залежності від постачань із Китаю стало ключовим пріоритетом для ЄС після перебої в торгівлі під час пандемії коронавірусу та як реакція на погрози Пекіна щодо воєнних дій проти Тайваню.

По-друге, Сі вчергове нагадав про гарантії суверенітету й безпеки для РФ і підкреслив, що взаємна політична довіра між двома країнами продовжує поглиблюватися, а стратегічна координація є тісною та ефективною.

За останні десять років Сі зустрічався з Путіним більш ніж 40 разів. За словами аналітиків, ювілейний форум "Один пояс, один шлях" став черговим засвідчення поділу світу на біполярний, де головні ролі грають США та Китай.

Росія вже давно втратила статус світового гравця та потрапила під економічний, а надалі й політичний вплив Пекіна. Наразі некоректно говорити, що Китай із Росією формують альянс, адже Кремль уже давно є частиною цього геополітичного утворення китайських політиків.

Тому йдеться про розподіл світових гравців між двома полюсами — американським і китайським. Дипломат Руслан Осипенко зазначає, що "Один пояс, один шлях" уже давно є неформальним альянсом країн проти США та ЄС.

Зараз США та Китай борються за великі країни, що не приєдналися до них. Наприклад, Бразилію, ПАР та Індію. "Це стало зрозуміло, що коли на саміті G20 прозвучала заява про біполярний світ, а Китай зайняв місце тієї самої другої держави світу.

Тут іде протиставлення: від Китаю — нібито приєднуватися до економічних відносин та інвестицій, а від США — до розвитку демократії та прав людини.

Якщо на вашому боці буде більше країн, то ви зможете провадити свою політику на різних геополітичних майданчиках", — говорить він Фокусу.

Директор Інституту світової політики Євген Магда говорить, що за результатами форуму можна зробити висновок, що Китай і далі прагне до економічного домінування у світі й намагається підтримувати це бажання різними способами.

"Китай і далі доводитиме, що він є партнером, а не агресором. Саме для цього йому гарно підходить Росія, адже Путін на підтанцьовках у Сі добре відтіняє його", — пояснює він Фокусу. За словами Магди, говорити про якийсь союз чи альянс Китаю з Росією зарано.

Для цього потрібні певні дії, а не політичні заяви. Якщо ми побачимо на фронті в Україні китайське озброєння чи боєприпаси, тоді можна буде про це говорити. Він також відмічає відсутність спроби діалогу з країнами ЄС, на що вказує присутність лише одного Орбана на заході.

"Віктор Орбан — це інструмент Пекіна та Москви, але більше Москви, бо Росія вже певний час є проксі Китаю. Орбан є старою радянською агентурою в Європі, його головне завдання — зараз посіяти розбрат у ЄС, добитися погіршення стосунків із США та в середині обʼєднання.

Для цього зараз підключатимуться інші політики, бо одному все надто очевидно", — припускає Осипенко.

За словами експертки-міжнародниці Наталі Плаксієнко-Бутирської, для Китаю цей форум є можливістю зробити певні підсумки та спробувати позбавитися шлейфу звинувачень у "борговій дипломатії", надати проєкту нового імпульсу.

Ми почули, що основна увага акцентується на розвитку технологій, штучного інтелекту, електронної торгівлі та зеленій енергетиці. "Путін був найголовнішим гостем, а російська пропаганда шукала символізм у кожній дії в Пекіні.

Але вже важко сховати те, що Кремль залежний від Китаю в питанні торгівлі, першочергово через необхідність продавати великі обсяги газу. Для Сі газ неважливий, вони недарма акцентують на альтернативній енергетиці.

Також не відбулося й вступу РФ у проєкт, Путін заявив, що співпрацюватиме в межах ЄЕАС, ШОС і БРІКС. Російські еліти розуміють і бояться, що країна може бути повністю поглинута Китаєм", — говорить вона Фокусу.

Головною інтригою залишилася двостороння зустріч Сі з Путіним, яка тривала понад дві з половиною години та закінчилася глибоко вночі. Так само довго політики розмовляли і в березні 2023 року, коли Сі відвідав Москву.

Плаксієнко-Бутирська припускає, що цього разу вони могли говорити на тему закінчення війни в Україні та постачання китайських озброєнь для РФ. "Сьогодні Сі — один із небагатьох, хто має реальний вплив на Путіна.

Він відкрито заявив, що підтримуватиме суверенітет і безпеку РФ. На цьому й побудований так званий китайський мирний план. Тобто збереження інтересів усіх країн, що можна розшифрувати як гарантії того, що Україна не приєднається до НАТО.

Китай намагається зберегти обличчя Путіну та вберегти Росію від повного розвалу. Тому, на мою думку, Китай не стане помічником для України. Найімовірніше, це буде якийсь компромісний варіант", — говорить експертка. Щодо озброєння, то Китаю невигідно світитися в цій темі.

Це одразу вплине на переговори із США й економічні відносини з ЄС. Імовірним каналом постачання китайської зброї в РФ може стати Північна Корея, куди одразу з Пекіна попрямував міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров.