Путін переглядає цілі "СВО". До чого призведе тактика тисячі поступок від Заходу

В Кремлі зараз іде перегляд цілей війни, й "тактика тисячі поступок", яку використовує Захід, цьому сильно сприяє, стверджує аналітик Олександр Кочетков.

Вона тільки розпалює апетити Путіна, який згодом зажадає влади вже майже над всім світом Після розрекламованого Саміту миру у Швейцарії, яким ми пишаємося, відбувся акт човникової дипломатії від В. Орбана, який ми засуджуємо. А далі — нічого не відбувається.

Наша влада вичавила із себе, що у наступному саміті має брати участь Росія.

Натомість Росія відразу відреагувала, що не має жодного бажання, бо в неї і так все гаразд: капітулювати вона не збирається, бо веде наступ, а прийняти капітуляцію Заходу може і у Москві, без будь-якого саміту.

Це, звісно, понти з підворіття, але миротворча активність явно пригальмувала. Справа в тому, що в Кремлі зараз іде перегляд цілей війни.

Починалася вона для того, щоб, по-перше, дати вихід назовні шаленій руйнівній енергії ресентименту, який пов’язаний з людожерським "русским міром".

По-друге, відволікти російське суспільство від кричущої соціально-економічної нерівності, яка там навіть більша, ніж в Україні, і пов'язаної з цим суспільної напруги.

По-третє, знищити Україну як приклад того, що влада може бути не вічною, а таки мінятися і так чи інакше відповідати перед суспільством.

По-четверте, показовою жорстокістю проти України (підхід обкатали при бомбардуванні Сирії) нажахати колективний Захід настільки, щоб повернути РФ вплив над усіма пострадянськими країнами.

І у цьому сенсі знищення, наприклад, "Охматдиту" є абсолютно свідомим актом залякування європейців — "бачите, в нас ніяких гальм і обмежень, тому будемо робити з вами те ж саме, якщо не пристанете на наші умови".

Але зараз Путін та його оточення з певним подивом пересвідчилися у декількох речах. Перш за все, НАТО і США продемонстрували самогубну млявість і невпевненість.

Замість того, щоб скористатися тим розпачем, який був у Кремлі після провалу бліцкригу проти України, і рішуче добити агресора, Захід став діяти вкрай обережно, гомеопатично дозуючи допомогу і супроводжуючи її абсурдними обмеженнями, які діють і досі.

І це не острах ядерного конфлікту (у ХАМАСА з "Хезболою" нема ЯЗ, проте Ізраїлю теж в’яжуть руки у захисти своєї країни), а саме відсутність у сучасних західних політиків рішучості і здатності діяти заради принципів, долаючи побоювання.

Це "тактика тисячі порізів" вбиває нападника, а "тактика тисячі поступок" знищує його жертву. А нападника підсилює і стимулює.

Ще Кремль переконався, що росіяни не тільки підтримують війну проти колись "братнього народу", але й готові гинути на ній за пропагандистські примари і грубі гроші. Також неочікуваним подарунком кремлівському фюрерку стала те, що він не став повним ізгоєм у світі.

Що міжнародні санкції діють надто поступово, і недоімперія отримала обладнання, комплектуючи і ресурси для ведення і навіть ескалації агресивної війни. Що підтримувати силою той самий "світовий безпековий порядок" фактично нема кому. А от ламати — є.

Відповідно, зараз фюрерок "русского міра" хоче значно більше, ніж на початку вторгнення: не контроль над пострадянським простором, а вирішальний вплив на всю Європу, заміщуючи в такий спосіб Штати.

А також не виключний, але помітний вплив на Близький Схід, Азію, Африку та Латинську Америку. Хтось назве це дурнуватою ейфорією від успіхів, яких ще не досягнуто.

Але якщо тактика тисячі поступок з боку колективного Заходу продовжиться, то Путін згодом зажадає влади вже майже над всім світом — зростання неадекватності у диктаторів, які не отримують відсічі, гарантоване.

Тобто, коли мирні переговори, а точніше, торги, поновляться, то умови потенційного припинення бойових дій у центрі Європи можуть багатьох шокувати. Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції.