Авдіївка — не Маріуполь. Чому Росії буде важче взяти коксохім, ніж Азовсталь

Авдіївка, очевидно, командування противника проводить тактичне перегруппування сил й засобів у частинах та з'єднаннях, які діють на напрямках його "головних зусиль".

Думаю, воно не триватиме довше доби, тому найближчим часом противник відновить масовані атаки та штурмові дії по кільком напрямкам і ділянкам. Декілька діб тому я написав, що, очевидно, доля Авдіївського району оборони буде вирішуватися на його південному фасі.

Однак, очевидно, противник "трохи" переглядає цю ситуацію. Все більшого значення набуває саме північний фас, де для нього складається більш сприятлива ситуація.

Там, ймовірно 114-а окрема мотострілецька бригада (ОМСБр) противника, зі складу 1-го армійського корпусу (АК), за підтримки підрозділів 15-ї ОМСБр та 277-го окремого стрілецького батальйну мобілізаційного резерву (ОСБ МР) спробують прорватися у район Авдіївського коксохімічного комбінату а також по напрямку на с.

Степове та с. Бердичі. Противник підтягнув до своїх передових позицій в районі висоти з відміткою 230, принаймні, 2 підрозділу (до роти кожний) типу "Шторм-Z" (явна ознака підготовки до інтенсивних атакуючих дій на цій ділянці), а також окремі підрозділи 109-го МСП МР 1-го АК.

Зараз командуванню противника, щодо північного фасу, доведеться вирішити певну ділему. Справа в тому, що наступати далі на порівнянно широкому фронті (й на Степове, й на коксохім) для нього буде важко (це потребуватиме постійного введення у бій свіжих сил).

Водночас цілком очевидно, що у випадку взяття противником під контроль "коксохіму", для нього гостра потреба у прориві на Бердичі та Степове — просто відпаде. Адже, в такому разі, завдання щодо виходу в район с.

Орлівка (тобто, власне на тили всього Авдіївського району оборони) стане можливо виконати по найкоротшому шляху, із застосуванням меньших сил, ніж це було би у випадку прориву "в обхід" через Степове та Бердичі.

Однак, атакуючі та штурмові дії у зоні суцільної промислової забудови — це те ще "задоволення".

Згадайте, як тримався "Азов" на "Азовсталі" — й зрозумієте усі принади для атакуючих\штурмуючих військ противника, в разі їх спроби атакувати власне Авдіївський коксохімічний комбінат. У цьому сенсі, маріупольські умови із авдіївськими навіть не порівняти.

Там противник практично ізолював наші підрозділи та тримав їх в оточенні, атакуючи майже безперервно та маючи можливість обирати напрямки та ділянки для своїх атак та штурмів на власний розсуд, одночасно безперешкодно "ровняючи" територію заводу "в щебень" авіацією та артилерією.

В районі Авдіївки цих всіх бонусів противник позбавлений, прорватися до коксохіму він, наразі, може лише на одному напрямку (добре відомому українському командуванню), з боку висоти з відміткою 230, його авіація та артилерія вимушені зважати на діючу в цьому районі ППО ЗСУ та їх контрбатарейні спроможності… А безперевність атакуючих та штурмових дій, у цьому випадку — найімовірніше, мінус, ніж плюс для противника.

Так, "вивалитися" зразу й швидко на тили всього Авдіївського району оборони ЗСУ через Авдіївський коксохімічний комбінат (вихід на рубіж Орлівка–Ласточкине), для противника… ну-у-у ду-у-уже "заманчиво".

Однак, очевидно, "пройти скрізь" його територію буде коштувати йому явно "критично дорого", якщо не "запредельно" дорого.

До речі, всі ці міркування, очевидно, відвідали голови російських комАндЬОров та начальників відповідного рівня ще декілька діб тому, про що свідчать зразу декілька речей: Наскільки я розумію, командування противника також розраховує на те, що його угрупування, яке діє на південному фасі (по напрямку Водяне-Тоненьке та Водяне–Сєверне) — це, в основному, сили й засоби також 1-го АК, підтриманні підрозділами 55-ї ОМСБр противника зі складу 41-ї загальновійськової армії (ЗВА), яку, як виявляється, також сюди пригнали з Лиманського напрямку, допоможуть північній групі… Головним чином, відтягнувши на себе частину українських тактичних та оперативних резервів.

Їх останне просування у бік с. Тоненьке, як сподівається російське командвання, ймовірно, за його розрахунками, таки примусить українське командування розгорнути додаткові сили по рубежу Тоненьке–Сєверне.

Думаю, коли вони це "зафіксують", тоді 114-а, 15-а та 21-а ОМСБр "різко пожвавішають" у бік Авдіївського коксохіма… На завершення, декіька слів про значення, якого надає "операції в районі м.

Авдіївка", очевидно, російське командування та загалом військово-політичне керівництво РФ.

Аби унукнути зайвих слів з цього приводу, перерахуємо більш-менш великі формування російських військ, які ВЖЕ задіяні в ній… Й вся ця шобла зібралася на одному оперативному напрямку.

А ще, у цьому контексті, можна згадати про "новосформовану" 25-у загальновійськову армію, яка зараз на Лиманському напрямку "підмінила" собою вищезазначенні об'єднання та з'єднання російських військ та 68-й АК, який південніше Донецька намагається "создать проблемы" для ЗСУ силами своєї 39-ї ОМСБр… Очевидно, що всі вони діють згідно одного задуму (плану), про хід виконання якого, власне й "заслуховував" мес'є Герасимова у штабі Південного воєнного округу (Півд.

ВО), в Ростові, сам пуйло пару тижнів тому… Йому зараз, вкрай потрібна більш-менш значуща "перемога".

Але, зважаючи на реальний перебіг подій "під Авдіївкою" на даний момент, очевидно, у нашого військового командування також виникли "певні думки" з приводу всієї цієї "ситуації". Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції.