На відео, яке опублікував проєкт Український Свідок, — військові ЗСУ з позивними Скад, Піаніст і Вовчик. Всі вони родом з Київщини. Хлопці скеровують машину до місця, яке ще кілька днів тому було лінією розмежування: російські війська втекли звідси 11 вересня.
До російського кордону звідси всього 6 км, до Бєлгорода — 60. Відео дня Раніше росіяни ховались в лісосмузі, а після втечі залишили численну техніку. В одному з сіл місцеві самотужки збирали протипіхотні міни, т. з. «пелюстки», аби на них не підірвались діти.
Через дощ військові змушені зупинитись в селі Кочубеївка. За годину до їхнього приїзду на міні підірвався один з місцевих жителів: порушив «правила» і пішов у посадку. Це вже не перший випадок, коли цивільні особи зазнають поранень від мін в цьому селі.
Населення Кочубеївки до 24 лютого складало близько 800 людей. З них залишилась лише половина, решта виїхала в більш безпечні місця. Чого я буду їхати зі своєї землі? В червні нам пропонували звідси виїхати — і я відмовилась. Я тут народилася, я тут і помру.
Дванадцятирічний хлопець розповідає, що під час окупації вони харчувались оладками і макаронами, а хліба не бачили вже цілих пів року. Контрнаступ ЗСУ на Харківщину почався 6 вересня і продовжується досі.
Українська
English
USA
Français
Deutsch
Italiano
Polski
Čeština
Español
Slovensku
