Нова війна проти України. Чому Путіну вигідно зупинити гарячу фазу якомога швидше

А отже, в його інтересах — зупинити "гарячу" фазу війни і повернутися до її "гібридного" варіанту, що, як показують події в Молдові та Грузії, може бути вельми ефективним. ВИБОРИ В ГРУЗІЇ / МОЛДОВІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАКІНЧЕННЯ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ.

Про що свідчать результати виборів у Грузії та Молдові для України? Що необхідно пам'ятати? І як це пов'язано з перспективами закінчення війни в Україні? Кількість т. зв.

"глибинного народу", а простіше кажучи, обивателів, завжди кратно перевершує пасіонарну, добре освічену частину суспільства. Представники якої добре розуміють причинно-наслідкові зв'язки подій, що відбуваються, і знають історію.

У них не пам'ять "рибки гупі", на відміну від широких мас. Для представників "глибинного народу", незалежно від географічної та етнічної приналежності, пріоритетними завданнями і головною метою є ВИЖИВАННЯ.

У пострадянських суспільствах, де рівень економічного розвитку залишається відносно невисоким, порівняно з тими країнами ЄС, куди їхні політичні еліти (точрніше, частина) "ведуть", спостерігається тенденція до зневіри й апатії соціальних мас на тлі високого рівня корупції та зростання економічної прірви між "верхами" і "низами", а також високого рівня "соціальної несправедливості".

Росія завжди вміло використовувала ресентимент за "щасливим життям в СРСР" і всі ці пропагандистські штампи за допомогою технологій маніпулювання свідомістю, здебільшог, ТБ.

А щоб переконатися, наскільки сильні "нейронні зв'язки" під умовною назвою "ностальгія за минулим" (насправді — за молодістю), достатньо подивитися на результати регіональних виборів у Німеччині цієї осені.

Там підсумки голосування значно відрізнялися в тих федеральних землях, які входили до складу НДР.

Минуло вже понад 30 років від моменту об'єднання з ФРН, але у представників старшого покоління, як і раніше, сильні соціалістичні наративи і туга "за сильною рукою", "соціальною справедливістю", високий рівень симпатії до Росії тощо.

Головним поясненням є не тільки соціально-економічна нерівність, що зберігається між землями "західної" та "східної" Німеччини (що, безумовно, відіграє дуже важливу роль), а й ментальність людей, які сформувалися як особистості ще за епохи "розвиненого соціалізму".

Нагадаю, що формування особистості, її базових ідентичностей, зокрема соціальних, відбувається максимум до 20 років.

І якщо ви подивитеся на підсумки голосування у всіх цих країнах (включно з Україною до 2022-го), то легко виявите, що за так звані "проросійські" партії голосують переважно громадяни вікової категорії 40+. І що старші, то їх більше.

Ось цю "гримучу суміш" з очевидних недоліків — жадібності правлячих еліт, корупції, економічної нерівності в суспільстві в поєднанні з умілим маніпулюванням "ностальгією" за молодістю (коли всі щасливі апріорі), історичними міфами про "братні народи", "найсмачніший у світі пломбір", "велич СРСР" та іншу хрінь, впроваджених у свідомість "глибинного народу" пострадянських держав, і використовують уміло й ефективно спецслужби РФ усі останні 30 років.

КДБ на рівних конкурував із західними спецслужбами у вивченні того, як працює людська свідомість і свідомість натовпу. Багато в чому завдяки цьому СРСР і проіснував 70 років.

І тепер його "спадкоємці" вміло користуються напрацюваннями своїх попередників, а сучасні технології маніпулювання свідомістю їм у цьому тільки допомагають.

Підсумки виборів у Молдові та Грузії (з Україною їх об'єднує те, що у всіх трьох країнах РФ вела або "гібридну" війну, або відкриту) свідчать про те, що "геополітичний розворот" у бік РФ усе ще можливий. Як до цього не стався.

І навіть в Україні, яка вже зазнала і продовжує зазнавати набагато більших втрат як територій, так і людей, аніж Молдова і Грузія, такий сценарій усе ще можливий. Але для цього Путіну необхідно зупинити якомога раніше "гарячу" фазу війни і повернутися до "гібридної".

Це, мабуть, головний аргумент за те, що закінчення "гарячої" фази російсько-української війни в осяжній перспективі можливе. Саме тому, що Путін, який одноосібно ухвалює всі ключові рішення в РФ — "чекіст". Які, як відомо, "колишніми" не бувають.

Згадайте рейтинги Зеленського напередодні повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Упевнений, Путін давно усвідомив свою помилку про початок повномасштабної війни.

Точніше, він був упевнений, що її не буде і все закінчиться зустріччю з короваєм і квітами російських військ, як йому обіцяв Медведчук. І дуже хоче її виправити. Чи розуміє це українське керівництво і чи зробило необхідні висновки? Риторичне запитання.